10-річний хлопчик написав щемного листа Синиші Михайловичу

Я – Мірко, мені 10 років, і у мене є одна риса – мужність…

Так починається лист хлопчика, адресований головному тренеру Болоньї Синиші Михайловичу, у якого нещодавно діагностували лейкемію, і який сьогодні розпочинає курс лікування.

До жовтня 2018 року я був абсолютно нормальною дитиною: грав, ходив до школи і вболівав за Парму. Я не знав, що це таке, але згодом дізнався про цю кляту хворобу. Я міг вибрати два способи боротися з нею: плакати увесь день і постійно скаржитися чи бути сміливим і рухатися далі.

Найбільшу допомогу я отримав від гравців Парми, особливо Гаццоли та Інглесе. Я пішов з футбольних полів, мені довелося дивитися гру тільки по телебаченню. Але ця пристрасть допомогла мені пережити всі ці місяці. Я спостерігав за матчами і читав усе про футбол. У травні, однак, я отримав ще одну погану новину: лікування було недостатньо. Мені довелося зробити пересадку, крім того, чемпіонат закінчився…

14 травня у мене була трансплантація кісткового мозку, і тепер все, здається, йде добре. Днями, коли я побачив вашу прес-конференцію, я помітив ваш сум. Ніхто не може зрозуміти ваші страхи краще, ніж я. Мені 10 років, та страх однаковий для всіх. Мені хочеться сказати вам, що ви не повинні здаватися. Проплачте усі сльози, бо вони є ознакою сили, і робіть все, що потрібно, Я сподіваюся, моя порада допоможе вам.

І хто знає, можливо, одного дня ми зустрінемося з вами на футболі. Особливі обійми від Мірко. І пам’ятайте: іноді вовк не такий страшний, як здається.

Віримо, що така підтримка надасть незламному 50-річному сербу необхідних сил у подоланні страшної недуги. Тим більше, що Михайлович не збирається кидати свою роботу і продовжить керувати командою навіть під час лікування.