14 друзів Андрія Павелка

«Скажи, хто твій друг, і я скажу хто ти» – вперше ця фраза у такому вигляді пролунала дві з половиною тисячі років тому у давньогрецького філософа і драматурга Евріпіда. Через дві тисячі років цю фразу використав середньовічний драматург Мігель Де Сервантес в своєму романі «Дон Кіхот».

Прихований сенс цього висловлювання зводиться до того, що про конкретну людину, її характер, моральні якості та життєві принципи можна дізнатись познайомившись із її друзями і товаришами. Сьогодні ми детально розглянемо групу товаришів із Української асоціації футболу: хто вони, звідки і чому, маючи таке строкате оточення, пан президент Українського футболу Андрій Павелко тримається за цих людей. Озброївшись лупою, олівцем та блокнотом, ми пішли шукати "руські сліди" навколо голови українського футболу і… знайшли і не лише російські, а й кримінальні…

Все, що викладено далі в статті – це інформація з відкритих джерел, легко перевіряється і не потребує додаткових пояснень. Отже, почнемо із самого початку:

Алан Германович Плієв, Перший віцепрезидент УАФ (на громадських засадах)

Це довірена особа пана Павелка, точніше сказати – консільєрі Андрія Васильовича. Раніше вони працювали у Дніпрі. Один був директором нічного клубу, інший спочатку вибивалою, а потім і особистим охоронцем нинішнього президента УАФ.

В теренах мережі можна знайти і більш компрометуючу інформацію про пригоди Алана Германовича у Дніпрі, але підтвердити або спростувати їх вкрай важко. У поліції ці чутки не коментують, посилаючись на захист персональних даних.

Жодного відношення Алан Плієв до футболу не мав тоді і насправді не має зараз, але разом із тим у свої 34 має посаду та зарплатню у 120 тисяч гривень на місяць, про яку можуть мріяти більшість українців. І це на період воєнного стану, до цього розмір окладу був значно вище.

Але найголовніше те, що Алан Плієв має російський паспорт і, як стверджують у медіа, позбавлений українського громадянства і навіть виселений із країни. Де він перебуває зараз – загадка. Такий собі віце-президент УАФ на «удальонці».

Вадим Костянтинович Костюченко, Перший віцепрезидент УАФ.

Ще один перший віце-президент. У навколофутбольних тусовках його називають людиною із цікавим і дуже складним життям. Насправді, якщо Плієв вирішує особисті проблеми Андрія Васильовича, то пан Костюченко «рішає» проблеми футбольні: норовливі клуби, неслухняні судді, конфлікти із фанатами, тощо. Переважно не публічно.

Відомим став завдяки скандалу у 2017-2018 роках, коли журналісти знайшли у нього фальшивий диплом. Точніше, діло було так: щоб отримати диплом магістра із міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, Костюченко здав у приймальну комісію неіснуючий диплом випускника КПІ. Диплом отримав, а вже з ним отримав ще й диплом в Національній академії державного управління при президентові України.

Історія із дипломом – це лише квіточки. Насправді є в біографії Вадима Костянтиновича кілька епізодів, якими мали б займатись дуже компетентні органи. Почнемо із його політичного кредо: на початку двохтисячних балотувався до Верховної Ради в списках СДПУ (о) – це партія праотець «Партії регіонів». Звідти починали кум путіна Медведчук, Шуфрич та Порошенко. Але пролетів. Через чотири роки знову спроба балотуватись. Цього разу проросійський блок «Не Так». В першу п’ятірку входили Медведчук, Шуфрич та Бойко… За російську мову, проти НАТО, за союз із росією, православіє і так далі. Там ще і «фартовий» Блохін засвітився, але про нього буде нижче. Знову фіаско… Тоді ж пан Костюченко відійшов від публічної політики і сконцентрувався на непублічній і в цьому йому допомагав спорт. 

Членство у «Партії регіонів» дозволило Костючнеку відзначитись під час Революції Гідності. Ряд журналістів підозрюють, що магістр-міжнародник координував дії тітушок у Маріїнському парку для розгону активістів Євромайдану. Наразі людина із такою цікавою біографією продовжує працювати у Павелка і офіційно отримує зарплатню 474 тисячі гривень на місяць. 

3. Єфімов Максим Вікторович, Віцепрезидент УАФ, голова ОАФ Донецької області.

Ще один цікавий персонаж у команді Андрія Павелко. Якщо коротко – колишній член Партії Регіонів, потім однопартієць Андрія Павелко по БПП. Зараз в партії «Довіра». Часто голосує на користь донецьких олігархів. За даними руху «Чесно», «гречкосій» та фігурант кількох антикорупційних розслідувань. 

У біографії Максима Вікторовича є дуже цікава деталь. Із 2006 року він працював директором ПАО «Енергомашспецсталь». Це величезний завод у Краматорську, який випускає деталі для турбін, будь-якого розміру і призначення. В тому числі до атомних реакторів. Головний покупець продукції «РосАтом». Навіть після 2014 року Краматорський гігант продовжував виробляти і відправляти за порєбрік деталі. А Максим Вікторович вже не директор, а президент цього гіганту. Відомо, що власником заводу через кіпрську EMSS Holdings Limited є російська компанія «Атоменергомаш», що входить до енергомашинобудівного дивізіону держкорпорації «Росатом».В інтерв'ю ЕП Єфімов говорив, що володіє часткою, що не перевищує 25%. У 2019 році скандальний завод УАФ із виробництва синтетичної трави для футбольних полів опинився на території саме цього заводу. Читайте по складам: Андрій Павелко віддав завод із виробництва штучної трави росіянам. Де зараз завод, на який витратили 8 мільйонів євро, – загадка. Можливо, вже і в росії.

Крім іншого, Єфімов є власником незаконно збудованого у Києві майданчика для гелікоптерів, того самого, де хотів літати Віктор Янукович.

Джерела наближені до Андрія Павелка стверджують, що Максим Вікторович і Андрій Васильович друзі не тільки в роботі, але і в житті.

Гордєєв Андрій Анатолійович, Голова Херсонської ОАФ.

Політик із Херсона. Також однопартієць президента УАФ. Кілька років поєднував посади в Херсонській обласній адміністрації і в Футбольній федерації області. За цей час засвітився у дрібних корупційних скандалах. Особливо нічим визначним не відзначився. Аж поки… «Батько Гандзюк заявив про зв'язок організатора вбивства його доньки з головами Херсонської облради і ОДА».

Про це він заявив 28 січня 2019 кору під час засідання Тимчасової слідчої комісії розслідування вбивства Катерини Гандзюк та нападів на інших активістів. Тоді ж стало відомо, що політик тісно співпрацює із кримінальними авторитетами області. А 11 лютого тодішній генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що доказів словам батька Катерини Гандзюк немає. До слова, пан Луценко на посаді генерального прокурора України був призначений на посаду від тієї ж політичної сили, що і Гордєєв.

Цікаво, що під час судового засідання 17.02.2023 Андрій Павелко хвалив Гордєєва за потужну патріотичну позицію. Нарікав, що через війну не бачив свого підлеглого майже рік. Тоді як наші журналісти бачили функціонера у грудні на виході із будинку футболу, він нібито приїздив за футбольними м’ячами.

Засуха Андрій Анатолійович, Голова Київської ОАФ.

Дуже дивно бачити цю постать серед членів виконавчого комітету УАФ та особливо дивно, що він потрапив туди у 2020 році. Син регіоналки Тетяни Засухи та російського чиновника Анатолія Засухи. В середині двотисячних закінчив МГИМО (російський інститут міжнародних відносин), тоді ж вів предметну переписку із володимиром путіним і жалівся на погану українську владу, яка притісняє його родину. «путін, ввєді» чи як там потрібно казати?! 

Ну і, звісно, за такі нелюдські страждання, пан Андрій Засуха здобувпаспорт громадянина держави-агресора. Про цей неприємний інцидент вже кілька днів гудять українські ЗМІ, а що Павелко?! А нічого.. Засуха продовжує бути членом Виконкому УАФ і нині. А посіпаки президента УАФ продовжують кричати направо і наліво про «російський слєд» у кримінальних провадженнях проти самого Павелка. То, можливо, вони таким чином вказують на його оточення? 

Івченко Вадим Євгенович, Народний депутат України.

Дуже дивний фігура у виконавчому комітеті УАФ. Народився у Росії. Погано говорить українською. Депутат двох скликань. Член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Можливо, потрапив в УАФ за чиєюсь політичною квотою. Кажуть, пов'язаний із Засухами, зокрема, дружить із Андрієм. Цікавиться спортом. Власне, завдяки спорту і став відомим. Щоправда не футболу, а скоріше боксу. Коли у Раді починають розглядати закони про землю, які його не влаштовують, пан Івченко починає битись. Спочатку із Єгором Соболєвим, а потім із «Слугою» Миколою Сольським.

Коваленко Віктор Миколайович, Голова Харківської ОАФ.

Цей член Виконкому УАФ теж заслуговує на неабияку увагу. Із відкритої біографії: колишній співробітник КДБ. У 1992 році закінчив Вищу школу міністерства безпеки росії, зараз це Академія Федеральної служби безпеки рф. 

Разом з відомими сепаратистами намагався потрапити у Верховну раду, тож з 2006-го року - член виборчого блоку політичних партій "ЗА СОЮЗ". Цікаво, за який такий «союз»?! Не подолав виборчий бар’єр. Ну і насамкінець, за даними руху «Чесно», пан Віктор не платив аліменти на дитину. Лише через судових виконавців. 

Межейко Віктор Іванович, Голова Запорізької ОАФ.

Ще один одіозний член Партії регіонів в команді проєвропейського президента УАФ Андрія Павелка. Пан Межейко відомий передусім тим, що з 30 травня 2013 по грудень 2015 року був головою Запорізької обласної ради. За цей час встигнув отримати підозру, тоді ще міліції, у справі про одержання «відкатів». Справу розслідували довго, але до суду вона так і не дійшла.

Аналогічна доля спіткала і справу, в якій підозрювали Межейко в організації Антимайдану під час подій Революції Гідності.

Щербей Мирослав Васильович, Перший заступник голови Закарпатської ОАФ.

Це, мабуть, та людина, про яку постійно згадує Андрій Васильович Павелко. Чоловік із оточення кума путіна віктора медвечука. Щербей був у партіях СДПУ(о), Партія регіонів, до останнього часу був послідовним ОПЗЖистом. Все життя пропрацював надзвичайником у Закарпатській області. Пройшов від звичайного пожежника аж до голови служби ДСНС у Закарпатській області. Має кілька будинків. Колекцію дорогих автомобілів. Готель на Закарпатті. Одним словом, людина з впливовими зв’язками. За посиланням – колекція цікавих фото.

Коньков Анатолій Дмитрович, Радник президента УАФ з питань стратегічного розвитку футболу

Це історія про птаха «фенікс» українського футболу. Смішно і сумно одночасно. Анатолій Дмитрович був талановитим футболістом. Легенда донецького Шахтаря та київського Динамо. Після завершення кар’єри футболіста працював у різних східноукраїнських клубах. Став функціонером. Після приходу до влади так званих «донецьких» – його ангажували у федерацію футболу і вже 2 вересня 2012 року обраний Президентом Федерації футболу України. На посаді він просидів два роки і нічим особливо не відзначився.

Після перемоги Революції Гідності на його посаду з’являються претенденти. Серед них – молодий і перспективний Андрій Павелко. Тож проти 66-річного екс-футболіста починається кампанія з дискредитації (не будемо брати на себе відповідальність, чи дійсно Коньков був замішаний у корупції, рішень суду немає і досі) його звинувачують у заволодінні 3 мільйонами доларів і змушують піти у відставку.

Власне, розганяли по новинним сайтам цю інформацію саме посіпаки Андрія Васильовича. Кажуть, на черговому конгресі Павелко – тоді вже народний депутат і голова бюджетного комітету – особисто погрожував «Коню» (так називали Конькова) поліцією та СБУ. Врешті решт «Кінь» погодився і пішов у відставку. Згодом про справи забули і взяли Анатолія Дмитровича назад на роботу у Федерацію футболу. Посада після крісла президента не така вагома, але зарплата конкурентна – 95 тисяч гривень на місяць.

Олег Блохін, співголова ради стратегічного розвитку професіонального футболу.

Людина – легенда! Без жартів. Талановитий футболіст, фартовий тренер і … член Комуністичної партії України, учасник блоку політичних партій "Опозиційний блок "Не так!" (пам’ятаєте, рекламу із Медвечуком, Бойком, іншими сепаратистами і Блохіним?! Він там ще каже російською до Бойка: «Юра, не переживай, мы победим, я фартовий»…

Потім Блохін своєрідно підтримав Антимайдан. Назвавши учасників Революції Гідності «проблемою». Зараз він продовжує працювати в команді Павелка і, за інформацією із журналіських розслідувань, отримує зарплату понад 120 тисяч гривень на місяць.

Ну і як же без команди «весільних генералів» трьох перших віцепрезидентів УАФ

12-13-14. Анатолій Дем’яненко, Олег Протасов, Олексій Михайличенко.

Безумовно, ці постаті зробили свого часу величезний внесок в український футбол. Але тепер в асоціації на їхньому авторитеті тримається і фігурант корупційних справ Андрій Павелко. До прикладу, через FB-сторінку Олега Протасова в інформаційне поле вкидається нібито лист від ФІФА та УЄФА зі спробою тиску на українських суддів та правоохоронні органи. Наразі в його справжності сумніваються в поліції та в офісі генерального прокурора. У свою чергу, Анатолій Дем’яненко та Олексій Михайличенко встигли зганьбитися в Печерському суді. Вони прийшли, щоб взяти підозрюваного Андрія Павелка на поруки.

Відтак легенди мають і відповідні зарплати: Протасов та Михайличенко отримують 330 тисяч гривень на місяць, Анатолій Дем’яненко – 225 тисяч гривень на місяць.

Колаж FootballHub

Андрій Васильовичу, ви вже побачили руський слід у діяльності Української федерації футболу? А вплив росіян на прийняття рішень асоціації? Ну хоча б людей зрадника Медвечука бачили? Можливо, вам вже час?! Час рухатись у напрямку російського військового корабля.