Катком по Лізі Націй. Третій рік для Шевченка-тренера.

Автор Олександр Новак

Збірна України завершила 2018-й футбольний рік. Рік, який минув під мелодію гімну нового для усіх турніру. Ліга Націй – новація від УЄФА, яка була покликана замінити товариські матчі, результат в яких немає жодного значення, окрім іміджевого. Групу із Чехією та Словаччиною наша команда пройшла на відмінно. 9 очок в 4 матчах і гарантоване перше місце в групі за тур до кінця групового етапу. Лише заключний матч проти словаків міг би кинути тінь на увесь пройдений шлях.

🇸🇰⚽️ Albert Rusnák
🇸🇰⚽️ Juraj Kucka 26'
🇸🇰⚽️ Adam Zreľák 52'
🇸🇰⚽️ Róbert Mak 61'#NationsLeague pic.twitter.com/iTirv5VpJZ

— UEFA Nations League (@UEFAEURO) November 16, 2018

Але чи варто так акцентувати увагу на результаті матчу, який для нас вже ніякої ролі не відігравав? Заключна гра Ліги Націй набула товариського статусу для команди Андрія Шевченка. Звідси й неочікувані та доволі сміливі експерименти. Чи чекав хтось схеми із трьома захисниками (абсолютна новація для збірної)? Вболівальники команди, попередні тренери якої, м’яко кажучи, не відзначалися схильністю до експериментів, були здивовані таким ходом. І так, глобально нова схема провалилась, адже заграли підопічні Шевченка вже при рахунку 1:3, який цілком влаштовував Словаччину. Можливо, Караваєв зіграв провальний матч, Бойко пропустив усе, що летіло, і дуже бракувало руху в центрі поля. Однак, ми побачили, як збірна функціонує в системі із трьома центральними оборонцями.

Андрія Шевченка можна було б назвати найсміливішим тренером у плані ротації складу. За час його роботи (з осені 2016-го) до табору команди приїздило понад 20 дебютантів. За словами самого Шевченка в обоймі збірної має бути не 23 гравці, а як мінімум 30-35. А ось чи знайдеться у нас така кількість виконавців, які дійсно б відповідали рівню головної команди країни – інше питання. Але як багато дебютантів зіграло в офіційних матчах? Шапаренко, Циганков і Пластун виходили на заміни в офіційних матчах. З перших хвилин вдалося зіграти тільки Борячуку.

FINALISTS 🏆
🇵🇹Portugal
🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿England
🇨🇭Switzerland
🇳🇱Netherlands

B GROUP WINNERS ⬆️
🇺🇦Ukraine
🇸🇪Sweden
🇧🇦Bosnia & Herzegovina
🇩🇰Denmark

C GROUP WINNERS ⬆️
🏴󠁧󠁢󠁳󠁣󠁴󠁿Scotland
🇫🇮Finland
🇳🇴Norway
🇷🇸Serbia

D GROUP WINNERS ⬆️
🇬🇪Georgia
🇧🇾Belarus
🇽🇰Kosovo
🇲🇰FYR Macedonia#NationsLeague pic.twitter.com/cA1pM9uAKG

— UEFA Nations League (@UEFAEURO) November 20, 2018

Збірна важко, але невпинно набирала обертів у товариських матчах із Саудівською Аравією та Марокко. Значно простіше в ігровому плані підопічним Шевченка було в іграх із Японією та Албанією. Зовсім інша команда постала перед нами вже в Лізі Націй. Гравці такі метаморфози пояснювали тим, що вони почали розуміти структуру гри збірної. А сам Шевченко, схоже, знайшов оптимальне застосування лідерам команди. Так Марлос був опущений глибше в центр півзахисту і став людиною, яка відповідає за креатив і рух м’яча в зонах між захистом і півзахистом суперника. Руслан Малиновський знайшов своє місце в структурі командного малюнку та почав показувати свій справжній рівень. Основним центральним нападником став Роман Яремчук. Декілька разів його дебют відкладали травми, але свій шанс він не відпустив. Однак, форварду Гента моментами заважала надмірна націленість на ворота суперника і бажання забити. Підтвердження цього – матчі зі збірною Чехії.

Якщо говорити про суху статистику, то найвдалішим для Андрія Шевченка на чолі першої команди було завершення 2016-го року. Цей період припав на початок відбірного етапу до Чемпіонату світу 2018 року. Тоді синьо-жовті на старті зіграли дві нічиї і здобули стільки ж перемог. Разом з тим збірна перемогла і Сербію у товариській грі. Але тактично до команди Шевченка було чимало запитань. Можна згадати другий тайм матчу проти Туреччини, коли за рахунку 2:1 на свою користь збірна України повністю провалилася і могла навіть поступитись.

Проблеми дали про себе знати вже навесні. І поразки від хорватів та ісландців – як відображення недосконалого відточення ідей Шевченка. Третє місце в групі розцінювалось як провал, і позитивних аргументів на користь Шевченка було менше, ніж негативних. Все ж лояльна до головного тренера Федерація футболу надала кредит довіри коучу і продовжила із ним контракт. Повноцінне втілення тренерських ідей Шевченка ми побачили саме цього року. Україна на фоні загалом рівносильних собі суперників – Чехії і Словаччини – мала дуже переконливий, а місцями навіть домінантний вигляд.

Але ключовим індикатором стане відбір до Чемпіонату Європи, де, ймовірно, доведеться грати і проти сильніших, і проти слабших суперників. Там і побачимо істинну силу збірної України. А поки можна насолодитися перемогою у своїй групі Дивізіону В Ліги Націй.