Принципи футболу Пепа Гвардіоли
Журналісти Sky sports поговорили з Гвардіолою на його улюблену тему – футбол. Тренер Манчестер Сіті розповів, де зберігає трофеї, у кому бачить тренерську жилку і на якому місці планує закінчити сезон в Англійській Прем’єр Лізі.
– Коли ви сказали собі – а чи не стати мені тренером?
– Гадаю, у 25-26 років. Справді? Так. Йоган Кройф допоміг мені отримувати радість від гри, хзрозуміти її. І так, тоді я і сказав собі, що буду тренером після завершення кар’єри.
– Що спонукало вас стати тренером?
– Десь у 27-8-9 років я подумав, вау! Я грав як футболіст, але перед матчем думав, що і як я б зробив, якби був тренером. Це мене і направило.
– Що ви любите більше: грати чи тренувати?
– Грати. Так, я люблю грати (усміхається). Ти ніколи це не кинеш. Але, якщо чесно, воно йде періодами у мене: коли я грав – то були фантастичні часи. Зараз я люблю свою професію.
– Було таке, що ви дивувалися, наскільки ви крутий як тренер? Адже ви виграли все!
– Хороші команди.
– Хороший тренер.
– Хороші команди. Трене… Ми не граємо. (Журналіст хитає головою, не погоджуючись) Дуже вам вдячний на доброму слові, я роблю все, що можу, я хороший тренер. Але – ХОРОШІ КОМАНДИ. Це стосується як Барселони, так і Баварії і Манчестер Сіті. Неперевершені клуби, організація, прекрасні футболісти. Ми не граємо, я не граю. Гольфіст виграє турнір, а не його кедді. Баскетболісти виграють, не тренер, а Майкл Джордан.
– До слова, про гольф. Ви вдосконалюєтесь у ньому.
– Я граю, але я не хороший гравець. Чудовими є професіональні гравці. Я люблю насолоджуватися їхніми виступами.
– Але ж вони і мають бути класними. Який ваш гандикап?
– 17-18. Ви уявляєте? Це погано.
– Так, я к і у мене. Де ви зберігаєте свої трофеї і медалі?
– Не знаю… Вдома, у батьків. Я їх зберігаю, але не знаю, де точно вони є. Їх таки багато. Я розумію! Бачте, я не той тип хлопця, котрий каже про себе, який він молодець. Це, звісно, пам’ять, але я не сиджу перед трофеями, не витираю їх чи що там ще з ними роблять. Мені вони нагадують насамперед про стосунки з гравцями, про те, як ми цього досягали.
– Що найкраще і найгірше в тому, щоб бути футбольним тренером?
– Найкраще це те, коли ти вирішуєш, як грати – і це спрацьовує. А найгірше для мене, коли я не можу дозволити своїм хлопцям грати. Це жах, це руйнує, це мене просто вбиває. Але я маю приймати рішення, враховувати ротацію. Проте дуже дуже багато футболістів заслуговують грати, а я їх тримаю на лавці чи поза складом. Це найжахливіший момент у моїй роботі.
– Хто з нинішніх гравців Сіті здатен вирости у тренера?
– Гарне запитання (думає, довго думає). Чи я занадто вимогливий… В Барселоні у мене було відчуття, що Маскерано, Бускетс, Чаві змогли б стати гарними тренерами. А тут… Дайте мені час. Наступного разу я вам відповім на це запитання.
– Можливо Компані?
– До речі, згоден. Віні, так, Віні. Я певен, що він стане тренером… Бо він про це мені казав (сміється).
– У вас гарні стосунки з фанами. Що ви про це скажете? “У нас є Гвардіола” (наспівує)
– Це дуже приємно. У Барселоні і в Баварії не було пісні, присвяченої мені. А тут фанати склали про мене пісню. Мені вона дуже подобається. Дякую.
– Коли ви на містку її чуєте, вона не здається вам… якоюсь… простенькою, чи що? “У нас є (плескає) Гвардіола” (наспівує)
– Чому ж? Вони співають краще, ніж ви. Мені подобається, я згадуватиму це з приємністю. Я вдячний за це, повірте. Я знаю, що це таке – бути в Англії.
– Ви знаєте слова?
– Ні. Я знаю приспів, а більше ні.
– Якщо Манчестер Сіті виграє усі матчі, котрі залишилися цього сезону, ви переможете в АПЛ?
– Якщо виграємо всі матчі? Так, ми виграємо титул, я в цьому абсолютно переконаний. Якщо, звичайно, Ліверпуль не виграє 13 матчів. Але ми просто не повинні втратити своє, і нам під силу буде зрештою виграти ці перегони.
– Зараз маєте гарний шанс.
– О, ще дуже багато поєдинків треба зіграти. Ми можемо втратити, але інші теж можуть втратити очки, сподіваюся.