Ї**ти окупантів у рота© Селезньов жалкує про свої виступи у росії і ненавидить рашистських окупантів

Українці набагато сильніші духом.

Нападник Миная Євген Селезньов у ексклюзивному коментарі Fanday розповів про своє ставлення до російського вторгнення. Зокрема, футболіст заявив, що грати у росії було великою помилкою у його житті. 

– Євгене, як справи?

– Як і у всіх у наш час, дуже погано.

– Де ви зараз перебуваєте?

– В Ужгороді.

– ФК Минай теж знаходиться в Ужгороді?

– Більшість команди, так.

– Яка ситуація в Ужгороді?

– Тут більш-менш спокійно.Фото ФК Минай

– Сирени часто звучать?

– Зараз, коли включають повітряну тривогу, я вже реагую не так, як на початку.

– Звикли?

– До такого важко звикнути, але згодом починаєш думати – будь як буде.

– Як ви дізналися про початок війни, де вона вас застала? 

– Тут, в Ужгороді. О 3:30 мені зателефонували і сказали, що по Києву завдано ракетного удару.

– Ваша перша реакція?

– Спершу я не повірив. Ніколи не міг подумати, що таке можливе. А потім я зрозумів, що ці люди вирішили напасти на мою країну.

– Чекали, що Росія може розпочати повномасштабне вторгнення?

– Звичайно, ні. Я не думав, що вони такі підлі люди.

– Ваша родина зараз у безпеці?

– Син та собака знаходяться зі мною. Коли я прилетів зі зборів до Туреччини, того ж дня до мене приїхав син. Я думав, він відвідає матч Миная та поїде, а виявилося, що я вчасно його забрав. Почалась війна.

– Що каже керівництво Миная?

– Зараз взагалі не до футболу, думаю про одне, як допомогти людям. Я хотів піти в територіальну оборону, казав синові: "Руся, ти їдь до Європи, а я поїду до Києва". Але він не відпустив, сказав: "Тату, будь ласка, не залишай мене одного". Зараз я допомагаю приїжджим із Києва житлом.

– Виходить, займаєтесь волонтерством?

– Я не люблю слово волонтер. Для мене це трохи інше. Волонтерство це правильно, але я трохи по-іншому до цього ставлюся. Хочу сказати, що ніколи у житті не поїду з України під час війни! Це мій край, мій регіон, моя батьківщина, моя ненька.

– У Вас багато футбольних друзів. Кого з них найбільше торкнулася війна, може хтось не може виїхати із зони бойових дій?

– Війна дуже торкнулася Зорю U-19. Молоді хлопці залишилися в Ужгороді без копійки грошей, їм не було куди їхати. Я їх розселив. Дякуємо господареві готелю Боронюку Леоніду Васильовичу за те, що надав номери. Вони живуть тут як біженці. Допомагаю чим можу.

– Як ви думаєте, коли закінчиться війна?

– Коли мізки з'являться у тих, хто збожеволів і подумав, що наша Україна належить їм. Я досі шокований їхнім вчинком. Це не просто не по-людськи, це тваринний вчинок. І ті, тварини чистіші, ніж вони. Ніколи не міг уявити, що ці люди не мають душі. Вони просто взяли та напали на сусідів: вбивають дітей, розстрілюють будинки. Вони збожеволіли.

– Що зараз із Вашим будинком?

– Мені начхати, що з моїм будинком! Я хвилююся за свою країну. Мій дім – це Україна!

– Ви мали період виступів у Росії. Після початку війни Ви спілкувалися з росіянами, що вони кажуть?

– Це була моя велика помилка, що я працював у Росії. Їб*ти окупантів у рота! Для мене є різниця між росіянами та тими, хто напав. Не всі у Росії це підтримують. Тут справа не в тому чи російський ти. Ти або людина і мислиш правильно або ні. Спілкувався з деякими росіянами, вони не розуміють, що у нас відбувається і не вірять у це. Кажуть, що прийшли нас захищати і в усьому винна Америка. Кого ви захищати і від кого? Ви бомбите наші будинки! Я не просив, щоби мене боронили. Ви що з глузду з'їхали, тут люди гинуть. Вони кажуть, що у нас є фашисти. Який я фашист? У мене прадід тричі в танку горів, орденоносець. Він що фашист? Я до фашизму ставлюся дуже негативно, але які ми фашисти? Що в них у головах? Я не розумію, коли вони кажуть, що ми брати, а потім ідуть нас убивати. Хрінові ви "брати"! Якщо ви називаєте нас братами, то знайте — брат брата не вбиває. Зараз мене цікавить тільки одне – коли звідси підуть ці тварини. Тут ним не зоопарк, а Україна.

– Під*раси.

– Під*раси – це м'яко сказано. Вони гірші за тварин. Звірі вбивають тільки для харчування, а ці…

– Назвіть головну відмінність українців від росіян.

– У нас є яйця. Я не хочу гребсти всіх росіян під один гребінець, але я проти тих, що перейшли межу людяності. Розумна людина не може переходити кордон і еб*шити вдома ракетами, вбивати дітей та жінок.

– Як Ви ставитеся до Тимощука та Ордеця, які залишилися працювати в Росії та не виявляють своєї громадянської позиції?

– Мене більше цікавлять ті люди, які мешкають в Україні. Що я можу сказати про тих, хто лишився в Росії? Я б у такій ситуації ніколи не залишився в Росії, а про інших не судитиму. Я відповідаю лише сам за себе. Моя позиція одна – хто прийшов вбивати мій народ, той ляже першим.

– Що скажете про Марка Мампассі, який змінив спортивне громадянство на російське, і під час війни грає за москвичів?

– Я такого персонажа знати не знаю. Хто він взагалі такий?

– Належав Шахтареві, але за основу гірників не зіграв жодного матчу, виступав за Маріуполь, потім за три мільйони євро перейшов до Локомотива.

– Мені він не цікавий, я стежу лише за Україною, а такого футболіста навіть не пам'ятаю.

– Чому жоден із російських футболістів не висловився про війну з Росією?

– Не знаю. Я можу говорити лише за себе. В Ужгороді зараз живе мій друг Олег Гусєв, я йому говорю: "Поїхали до Києва, хоч одного окупанта у*бемо". Він запитує: "Ти хоч зброю в руках тримав?" Відповідаю: "Стріляти можу, а тактика буде одна – знищити того, хто прийшов до мого дому". Олег – патріот, як і всі ми переживає за нашу країну. Якби я був під час початку війни у ​​Києві, то записався б у тероборону. Я навіть у Сані Усика питав, як пробратися до Києва. Він сказав, що поки що немає безпечних доріг і не варто їхати.

– Україна переможе у війні?

– Ми вже їх перемогли, бо українці набагато сильніші духом. Обстріляти нас ракетами – це все що вони можуть.

– Росія збереже суверенітет після нашої перемоги?

– Мені на них пох*й. Для мене головне моя країна.

– Ваша думка про Путіна?

– Усі кричать, що Путін ху*йло, але він що, від цього стане розумнішим чи кращим, чи перестане бути ху*лом? Навряд чи він мене послухає, якщо весь світ не чує.

– Президент України Вас вразив під час війни?

– Знімаю капелюх перед Володимиром Олександровичем Зеленським. Він справжній чоловік, справжній українець, який не обісрався, а виклав яйця на стіл і показав, що в Україні всі рівні.

– ФК Минай евакуював легіонерів?

– Чесно не знаю. Здається, поїхали, але точно сказати не можу. Після початку війни я був у клубі один раз. Там усі зайняті допомогою біженцям та воїнам України. Кожен має допомагати своїй країні максимально. Футбол зараз відійшов на інший план. Ми всі думаємо про те, щоб у моїй країні не було під*расів, які диктують як нам жити. Даю слово, що я не побіжу як щур і не покину Україну під час війни. Знаю, що багато чоловіків українців платять гроші, щоби залишити країну. Це боягузи та дешеві люди. Я не говорю, що боєць, але в такій ситуації я ніколи не зможу виїхати. Я люблю свою країну і маю свої принципи.

– Ви зараз тренуєтеся?

– Звичайно. Тренуюсь з хлопцями з Минаю, хто залишився в Ужгороді. Завжди на зв'язку із Богдановичем [Шараном].

– Як зберегти футбол в Україні цього непростого часу?

– Спершу треба зберегти країну.

– Як Ви вважаєте, після закінчення війни футбол у нас сильно відкотиться назад?

– Так

– Ще гірше, ніж 2015-16?

– Набагато гірше. Ви бачите, що зараз відбувається. Стадіон у Чернігові розбомблений, багато легіонерів поїхало. Де зараз тренуватися? В цей час не до футболу.

– Чи реально дограти нинішній чемпіонат, можливо, у Львові, Ужгороді?

– Я вважаю, що його треба дограти. Назло цим підрасам, які зайшли в нашу країну. Якщо ми дограємо, то покажемо їм, ви прийшли сюди чорти, а ми ще у футбол граємо.

Читайте також: Не час думати про бізнес. Відомий український агент пішов з російського ринку