Блог Адріана Михальчишина. Золоті «малюки»

У футболі, як і в кожному виді спорту, фізичні дані мають велике значення. Але завжди існували «малюки» з неймовірним талантом технарів, які легко компенсували недоліки своєї фізичної статури.

Зірки світового футболу Ліонель Мессі та Лука Модрич знайшли свої шляхи між високими та сильними суперниками. Але були й ще менші за зростом гравці, які фактично ставали королями центру поля.

Як тут не згадати французів Алена Жиресса та Матьє Вальбуена. А як потужно грав чемпіон світу аргентинець Оссі Арділес. Він довгі роки виступав за лондонський Тоттенгем. Його брат, капітан аргентинської авіації, загинув в бою з англійцями за Мальвінські острови.

Згадується й незабутній Володимир Мунтян з київського Динамо, який перемагав з командою на всіх рівнях. Чи польський олімпійський чемпіон Зігфрід Шолтисік.

«Малюки» зазвичай грають у півзахисті й рідше на позиції крайніх нападників або захисників.

Геніальний Дієго Марадона мав лише 165 см зросту! Такого ж зросту був легендарний захисник збірної Аргентини Орестес Корбатта. Потужний крайній нападник збірної Португалії Руй Барруш мав лише 159 см. А катарський півзахисник Рашед аль-Куварі — всього 155 см.

Getty Image

Два видатні «малюки» грали у збірній Шотландії — Гордон Стракан та Біллі Бремнер. Такі ж функції виконував і чемпіон світу та Європи з Німеччини Томас Гесслер.

Найкращий футболіст Європи 1961 року — гравець збірних Аргентини та Італії Омар Сіворі — мав лише 163 см зросту. Шотландець Раян Фрейзер, лівий вінгер, має 164 см, а Лоренцо Інсіньє — вінгер чемпіонів Європи 2020 року з Італії — також не відзначається високим зростом.

Аргентинський півзахисник Максі Моралес грав за Аталанту з Бергамо. А Джанфранко Дзола — вінгер лондонського Челсі та збірної Італії — також належав до видатних «малюків».

Адріан Михальчишин, гросмейстер