День прощання з футболом. Фернандо Торрес завершив кар’єру

Іспанець, якого за техніку і швидкість фани назвали вбивцею з дитячим обличчям, сьогодні завершив славетну кар’єру гравця.

Last ever training… Still one more game to fight all together. WE ARE @saganofficial17 !!! pic.twitter.com/qT1S8Z5Dah

— Fernando Torres (@Torres) August 22, 2019

Фернандо Торрес, 9-тка Атлетико, Ліверпуля і Челсі, востаннє вийшов на поле як футболіст у матчі японської J-Ліги між його клубом Саган Тосу та командою іншого славетного іспанця – Іньєсти – Кобе.

Fernando @Torres will play his last-ever game tonight – against Iniesta! 🇪🇸😍 pic.twitter.com/IYwZI4xD9R

— UEFA EURO 2020 (@UEFAEURO) August 23, 2019

Останньої заруби не вийшло – прощальний матч Торреса завершився фіаско його команди. 1:6 – один з м’ячів з пенальті забив Іньєста.

Все ж, про падіння і невдачі в цей день згадувати не хочеться. 700 матчів, 249 голів – статистика Ель Ніньйо за усію професійну кар’єру. Володар Кубка Чемпіонів з Челсі і Кубка Ліги Європи з тим же Челсі та Атлетико, переможець Кубка Англії і найкращий бомбардир чемпіонату Європи 2012 року.

Найбільшої слави Торрес зажив, виступаючи у складі мадридського Атлетико та збірної Іспанії. За Фурію Роху нападник відіграв 110 матчів, у яких забив 38 м’ячів. Виграв Кубок Світу і двічі став Чемпіоном Європи.

YA ERES LEYENDA, @Torres

🏟 110 partidos✌🏻 82 victorias⚽ 38 goles

🏆 Campeón de Europa Sub-16 (2001)🏆 Campeón de Europa Sub-19 (2002)🏆 Campeón de Europa (2008)🏆 Campeón del Mundo (2010)🏆 Campeón de Europa (2012)

🙌🏼Gracias por tanto. Gracias, Fernando🙌🏼 pic.twitter.com/4onHouG2yZ

— Selección Española de Fútbol (@SeFutbol) August 23, 2019

Його партнер по збірній Андрес Іньєста написав Торресу щирого листа, який цитує El Mundo.

Як дивно все це. Ось ми обидва тут, в Японії, збираємося грати останній твій матч у професіоналах. Футбол поєднав нас більше 20 років тому, коли ми були дітьми. Ну, ти завжди будеш Ель Ніньо (Малий). Ми познайомилися мрійниками. Не забуду, як ти присвятив мені гол на чемпіонаті Європи U-19 в Англії. Бо я пропустив раунди плей-оф через травму і дивився матчі вдома.

Розділені, але завжди разом. І до останнього моменту. Над сорочками або клубами. Ми жили в різних містах. Ти – в Мадриді, я – у Барселоні. Але ми ніколи не були ворогами. Друзі, які просто носили іншу сорочку, поєднані червоними кольорами збірної.

[caption id="attachment_51583" align="alignnone" width="1024"] Photo by Laurence Griffiths/Getty Images[/caption]

Атлетико, Ліверпуль, Челсі і знову Атлетико. Коли ти повернувся додому до Мадрида, я був схвильований, як і всі інші, тому що футбол, окрім спортивних успіхів чи невдач, є способом розуміння життя. А ти, Фернандо, гідно віддав себе цьому виду спорту. Я не кажу про титули, я кажу про твою поведінку, про твою повагу до гри, партнерів по команді, суперника і, звичайно, м’яча.

Перш ніж виграти для нашої країни Кубок Світу, ми грали на невідомих полях, далеко від прожекторів і камер. Коли ми зустрінемося в Іспанії, я покажу тобі ту сорочку, той скарб, який ніхто більше не відкрив. Хоча, правда, немає більшого скарбу, ніж твоя дружба, Фернандо.

Це була чудова подорож. Це перенесло нас в усі куточки світу. І подивися, де ми сьогодні. У Тосу ми з тобою граємо футбольний матч. Ще один. Але це не один. Це твоя остання гра. Потім ти повернешся додому. Тебе чекають там. Хоча ти маєш знати, що бал сьогодні буде сумнішим, ніж вчора. Насолоджуйся усім, що приходить до тебе зараз, і будь щасливий. Як дивно, Фернандо, ти ще не пішов, а я вже сумую за тобою.

#ありがトーレス ❤️ pic.twitter.com/uVolZnd1Gb

— ヴィッセル神戸 (@visselkobe) August 23, 2019

Життя варто прожити так, щоб на пенсії тобі писали такі листи…