Денис Безбородько. Як грати проти Руні

Рубрика Технічний чи дерев’яний знову в Чернігові. Наразі тестували форварда Десни Дениса Безбородька.

Динамо чи Шахтар? Шахтар мене виховав як футболіста, дав мені дорогу у великий футбол. Я дуже вдячний за це. Тому надаю перевагу Шахтарю.

Коли забиваю м’яч, у мене така ейфорія. Я не знаю, чому показую так. Коли Десна ще була в Першій Лізі, то я забивав м’яч і біг до трибун, імітував знімання шляпи і робив низький уклін. Я так дякував вболівальникам за те, що вони приходять на стадіон, підтримують. Дійсно, приходило багато вболівальників. Це все на емоціях, їх складно контролювати.

Я народився і виріс в Чернігові. Ще маленьким хлопчиком подавав м’ячі. Десна тоді ще в Другій Лізі, потім в Першій Лізі грала. Дивлюся, реально 10 тисяч приходило на футбол. Це дуже багато для Першої та Другої Ліги. У мене така мрія була – колись зіграти на цьому стадіоні за чернігівську Десну. І ця мрія здійснилась!

Я дуже вдячний вболівальникам та тренерам луганської Зорі. Там був дуже хороший колектив. Десь жалкую, що не зміг розкритися. Можливо, від мене чекали більшого, ніж я показав. Я в Зорі особливо й не грав. Вдячний безмежно Юрію Миколайовичу Вернидубу за те, що дав мені шанс зіграти в Лізі Європи проти Манчестера. Я зіграв в Одесі 70 хвилин. Це емоції на все життя. Пам’ятаю, як ми сидимо у роздягальні, Юрій Миколайович дає установки на гру: так, в штрафному розбираємо по позиціям. Безбородько один в один з Руні. Я такий, чекайте, що відбувається. Один в один з Руні? Де я? Я тільки на джойстику грав проти Руні. 

Принципові матчі з Зорею? Так, хочеться довести, хочеться забити Зорі. 

Краще грати із молодими футболістами? Я вважаю, що в команді має бути сплав молодості і досвіду. Це нормально, коли старші допомагають. 

У Десні я ще не голив бороду повністю. Якщо я поголюся, прийду на тренування, то мені Олександр Дмитрович Рябоконь скаже, ти хто такий, ми тебе не запрошували, ми тебе не знаємо. 

Як уникаю офсайдів? Може, це напрацьовано вже. Партнери вчасно дають передачі. Буває й таке, що протягом гри два рази забігаю в офсайд. Я б не сказав, що як наче якийсь Філіппо Індзагі, що постійно в офсайді, але свій м’яч у кожному матчі забиває.