LIVE! Паулу Фонсека. Про футбол Португалії

Головний тренер Шахтаря проведе відкритий урок. І він буде в прямому ефірі на FootballHub. Це справжня лекція від Паулу Фонсеки про портагульський футбол. Долучайся!

Ось про що говорив Фонсека:

Португалія – дуже маленька країна. Ми живемо тільки завдяки туризму. У нас чудові пляжі і завжди хороша погода. А ще Португалія має футбол. Коли я подорожую різними країнами і кажу звідки я, то перше, що я чую – «Кріштіану Роналду». Нашу країну знають тому, що найкращий гравець світу португалець. А ще в нас є один з найкращих тренерів світу Жозу Моурінью. Португалію знають завдяки цим людям. Вони є символами нашої країни і футболу.

Португалія з кожним роком все більше постачає футболістів і тренерів у топ-чемпіонати Європи.

Щоб стати гарним медиком, вчителем потрібні хороші вчителі. Тому в Португалії зайнялися вихованням тренерів. Держава і Федерація футболу створили курси і спеціаліазовані факультети. Тому у нас так багато молодих талановитих наставників і футболістів.

Я намагаюсь зрозуміти, що таке футбол в Україні. У вашої країни є великий потенціал. Вам потрібно зробити цей крок і зайнятися вихованням гарних тренерів. Українці люблять футбол. Є одна важлива деталь. Діти грають у футбол на вулиці. У Португалії такого вже немає.

Я люблю футбол і свою професію. У футболі немає рас в політики. Є любов до клубів. Футбол зобов’язаний об’єднувати людей.

Я з самого дитинства мріяв грати у футбол. Я почав у клубі зі свого району, а потім дійшов до Прем’єр-ліги. Але я був посереднім футболістом. Я набагато кращий тренер, ніж гравець.

У 32 роки я вирішив розпочати кар’єру тренера. Це було непросто. Дуже важко знайти таку можливість. Я працював у клубі який переживав важку фінансову ситуацію. Не було тренувальних полів і навіть м’ячів. Це мене навчило цінувати маленькі речі. В той час я був навіть водієм. Я зі своїм асистентом Нуну Кампушем брали два мікроавтобуси і везли команду на тренування. У нас не було м’ячів. Знайомий знайшов для нас кілька. Але ми дуже через них хвилювалися. Більше, ніж про саме тренування. Боялися, щоб вони полетять за поле і ми їх не знайдемо.

Ще одна проблема. Багато наших гравців вчилися вдень, тому ми тренувалися з 8-9 футболістами. Ми з Нуну також брали в них участь. Але завдяки таким труднощам я багато чого навчився.

З Порту в мене був не надто вдалий досвід. В мене немає проблем з тим, щоб визнати це. Я надто швидко прийшов у клуб такого рівня. Я не та людина, яка шукатиме якісь виправдання, коли ми програємо чи я щось не так зробив. Я тоді ще був не готовий і занадто молодий. Але все так швидко закрутилося. За цей рік я навчився дуже багато. Коли я був у клубі, то відчував, що не все так добре і сам попросив президента залишити команду і він прийняв моє рішення.

Для мене важлива любов до футболу. Головне, щоб ця любов продовжувала жити в мені, щоб у мене було бажання йти тренувати і бути зі своїми гравцями.

У першому Суперкубку ми програли у серії пенальті. Але наш успіх – у нашій збалансованості. Коли я виграю, я не вважаю себе найкращим у світі

Перемоги дуже небезпечні: не бачиш ті речі, котрі були не дуже добрими.