Навіщо футболістам Інстаграм?

Футбол і соцмережі. Одне одному не заважає? Footballhub зібрав думки авторитетних тренерів та футболістів. Дивись, що Руслан Ротань, В’ячеслав Грозний, Томаш Кенджора та інші думають з цього приводу.

Томаш Кенджора, захисник Динамо: 

Іноді буває, що сам удома, то й заходиш в Інстаграм. Дивишся, що відбувається у житті твоїх знайомих. Але коли ми в соцмережах, то втрачається цінність живого спілкування. 

Після матчу, коли заходимо в роздягальню, перше, щор треба зробити – це поговрити з хлопцями, в душ,  а потім уже й зробити фото чи щось почитати в інтернеті. 

Руслан Ротань, тренер молодіжної збірної України: 

Життя рухається вперед, воно диктує свої умови. Нинішня молодь виросла на айпадах. А ми бачили велику трубу. Це треба приймати, а не критикувати. У соцмережах молоді футболісти створюють свій імідж.

Максим Шацьких, тренер Динамо:

Завжди прошу журналістів, щоб вони менше писали. Молодим футболістам зараз дуже складно справлятися із цими емоціями. Зараз інше покоління. 

Написали добре – футболіст окрилений, написали погано –  пригнічений.  Важко з цим впоратися. 

Коли ми їмо, в ресторані, то всі без телефонів. Абсолютно всі: футболісти, тренери, лікарі. Це робиться для того, щоб вони спілкувалися між собою. До того ж для харчування це погано. 

Людина має думати. Я не можу заборонити комусь лайкати групу, яка мені не подобається. Це вибір кожного. Натиснути на кнопку легко, але перед цим треба подумати. 

В’ячеслав Грозний, екс-тренер Арсенала:

Раніше футболісти більше думали про футбол, а не, як вони виглядають і що про них пишуть. Прогрес не зупинити, зокрема і у футболі. Я не кажу, що не треба, щоб був прогрес, для мене людські відносини і духовність вище якихось егоїстичних моментів, не тільки у спорті. Навіть у побуті, люди більше увагу приділяють собі, чим тому, чим вони займаються. За людину говорить його справа. Якщо лікар добре робить свою роботу – йому не обов’язково у інстаграмі говорити, що він врятував життя людини. Це його робота! Я тренер і повинен тренувати, я повинен готувати гравців, я не думаю, що про мене напишуть та скажуть. Я працюю. Звичайно, кожній людині приємно, коли про неї говорять добре. 

Володимир Шаран, тренер Олександрії: 

Я дозволяю все у рамках розумного. Чому? Тому що я знаю, що хлопці в Олександрії професіонали. Я не можу сказати, що багато вільного часу, але часу достатньо, коли йде змагальний період. Я не заважаю цьому і вважаю, що це нормально.

Дивитися на свої фотографії чи потім читати коментарі – це не для мене. Я цього не люблю. А молоді хлопці – звичайно. У мене дитина ось цим займається. Сидить в інстаграмі, викладає. Тільки я сказав, щоб мене там не було і все.

Роман Санжар, екс-тренер Олімпіка:

Я ніколи не обмежував футболістів. Я обмежую те, що заважає футболісту виконувати його професійні обов’язки. Якщо я знаю потенціал футболіста і бачу, що він з якихось причин не дотягує і не може вийти на свій максимум, то тоді я завжди намагався шукати причини. Але в мене ніколи не піднімалося питання, що в нього щось не виходить через те, що є соцмережі.