Неосяжний геній. Головний революціонер українського футболу пішов зі своїми казками

Він змінив все погане на щось хороше, але лише у своєму всесвіті.

Автор: Шаблієнко Віктор

З самого початку свого президентства швейцарець окреслив свій фантастичний план порятунку українського футболу. Акценти були старі: повернути вболівальників на стадіони, створити єдиний телевізійний пул, збільшити кількість команд, осучаснити футбольні арени учасників змагань – все з метою зробити український футбол прибутковим. На виборах європейського “спеціаліста” підтримало 10 клубів із 12. Котом у мішку Грімм здався для Динамо і Зорі, а от Сергій Палкін був переконаний, що новий президент розуміє українські реалії і вірив у програму швейцарця.

Два роки пройшли з космічною швидкістю, з якою Грімм літав з Швейцарії в Україну і назад (тиждень роботи на місці за місяць – солідний графік), а глобальне завдання перетворити український футбол на прибутковий було виконано лише для самого президента УПЛ. Українські журналісти (програма ТаТоТаке) повідомили, що Грімм заробляє “лише” 240 тисяч євро на рік. Звичайно, що за ТАКІ титанічні зусилля і зарплатня має бути солідна.

Його обличчя не видавало емоцій, коли він бідкався, що українська мова для нього складна, і можливо через це він не зміг поговорити з Ігорем Суркісом чи рештою президентів, які не побачили ознак розуму в його діях. Наш революціонер з трьома літерами у серці (УПЛ) бажав залишити слід в історії українського футболу, зробивши єдиний пул. Проте вийшло, що тільки наслідив. Бо як ще зрозуміти, коли ТОП-менеджер футбольної структури відверто бреше в обличчя простим вболівальникам. Грімм з його тендером перетворив старт сезону на цирк, в якому ж сам і грав роль головного клоуна. Казки про більшість, єдиного транслятор та суди не злякали адекватних менеджерів, які хочуть робити якісний продукт. Тому в УПЛ швидко написали новий регламент (прямо по ходу чемпіонату), в якому ще більше посмішили світ своєю недалекістю. Гра на користь однієї зацікавленої сторони – те, що так не хотіли наші клуби, але в підсумку отримали.

Пул УПЛ. Єдиний і неповторний

Але хіба європеєць не має знати, що найкраща реклама – це вдалі дії керівництва і їхня реалізація? Вболівальники – не дурні, їх не обдуриш блогерством, яке показує крики захоплення від посередніх здобутків футболістів у нашому чемпіонаті. Чи “аналітичні” матеріали з аналізом одного з найкращих гравців Європи за “передачами з просуванням” Кадара, чи пустопорожніми сподіваннями на “закордонного рівновіддаленого спеціаліста”. Вболівальники можуть не знати всі деталі і тонкощі, але вони бачать рівень чемпіонату.

Як мали ЗМІ допомогти? Справжні журналісти викривають проблеми (шукають матеріали справи матчу Олімпік – Металіст чи шукають спортивний принцип у запеклих поєдинках Шахтаря і Маріуполя, наприклад), а керівники мають реагувати.

Реакцій від головного космонавта зоряної подорожі УПЛ, звичайно, що не було. Останнім часом диво-керівник лише інколи давав якісь короткі інтерв’ю, де повторював свої коронні фрази. Це друга найстабільніша подія за останні два роки (перша – зарплатні транзакції на банківський рахунок швейцарця).

3 квітня сайт УПЛ привітав очільника славної організації з днем народження. Не зазначивши здобутків (бо їх і не було, прим. ред), а лише вказавши на “позитивні зрушення у важливих аспектах”. 6 квітня Грімм – більше не президент, і організація тимчасово залишається без керівника, але швейцарець хоче домовитися і залишитися консультантом в улюбленій структурі з трьома літерами. Сподіваємося, що цього не станеться, сумувати за реформатором точно не будемо. А він і далі житиме у своєму уявному світі, де він робив все правильно, і на благо українського футболу.

“І все на світі треба пережити, бо кожен фініш – це по суті старт” (слова Ліни Костенко, прим. ред.). Ось вони – українські реалії.  Гірше нікуди, тож далі має бути лише краще. Маємо надію, що без Грімма і йому подібних!