Прощання Озіла. Відкритий лист для голови федерації
- 10:27, 23 липня 2018
Месут Озіл шокував футбольну громадськість заявою про завершення виступів у збірній Німеччини. Півзахисник Арсенала вмотивував своє рішення не належним ставленням до себе після спільного фото із президентом Туреччини напередодні Чемпіонату Світу збоку президента федерації футболу Німеччини Райнхарда Грінделя. Про своє рішення футболіст повідомив через власні соцмережі, написавши довгий лист, в якому детально розповів про увесь перебіг конфлікту.
В останні декілька місяців найбільше мене засмучувало погане ставлення від Німецького футбольного союзу і особливо від його президента – Райнхарда Грінделя. Після того як я сфотографувався із президентом Ердоганом, Йоахім Льов попросив мене перервати відпустку, поїхати в Берлін і зробити заяву, щоб закінчити із розмовами на цю тему. Поки я намагався розповісти Грінделю про своє походження, рід, і, власне, причини цього фото, він надав перевагу розмовам про свої політичні погляди і принижував мою думку. І хоч він ставився до мене поважливо, ми домовились, що найкращим рішенням буде зосередитись на футболі і майбутньому Чемпіонаті Світу. Я знав, що журналісти, які пишуть про політику, а не футбол, будуть атакувати мене просто так, хоч цю тему можна було вважати закритою після інтерв’ю Олівера Бірхоффа перед товариським матчем проти Саудівської Аравії.В цей час я зустрівся із президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмайєром. На відміну від Грінделя, Штайнмайєр повів себе професійно і був зацікавлений в тому, щоб я говорив про свою сім’ю, походження і своє рішення. Зустріч пройшла тільки між мною, Гюндоганом і президентом, і Гріндель був засмучений тим, що не міг потрапити на неї, аби ще раз прорекламувати свої політичні погляди. Я погодився зі Штайнмайєром, що ми зробимо спільну заяву і ще раз закриємо питання, щоб зосередитись на футболі. Але Гріндель був засмучений, що його штаб не зробив заяву раніше. Його бісило, що прес-служба Штайнмайєра виявилась першою.
По закінченню Чемпіонату Світу Гріндель потрапив під тиск через прийняті перед турінром рішення, і це справедливо. Нещодавно він сказав, що я повинен ще раз пояснити свої дії, і звинуватив мене у невдалих виступах команди, хоча на зустрічі в Берліні говорив, що це питання закрите. Зараз я говорю не для Грінделя, а тому, що хочу висловитись. Я більше не маю наміру бути цапом-відбувайлом, який прикриває відсутність компетенції у Грінделя і його невміння виконувати власну роботу. Я знаю, що він хотів аби мене відрахували із команди за фото з Ердоганом, і він висловився на цю тему в Твіттері, не подумавши, і ні з ким не порадившись. Але Йоахім Льов і Олівер Бірхофф вступились і підтримали мене. В очах Грінделя і тих, хто його підтримує, я німець, коли ми перемагаємо, і імігрант, коли ми програємо. Не заважаючи на те, що я плачу податки в Німеччині, допомагаюобладнанням німецьким школам, виграв Кубок Світу в складі збірної Німеччини, мене досі не приймає німецьке суспільство. Я був амбасадором німецького футболу, отримував різні нагороди і після цього я не німець? Де ті критерії німця під які я не потрапляю? До моїх друзів Лукаса Подольски та Мірослава Клозе ніколи не ставились як до німецьких поляків, тоді чому я -німецький турок? Тому що це Туреччина, а не Польща? Тому що я мусульманин? Я вважаю,що в цьому заключається серйозне питання. Коли про тебе говорять як про німецького турка, то ділять твою сім’ю на дві країни. Я народився і виріс в Німеччині, тоді чому люди не приймають той факт, що я німець?Думки, подібні до Грінделя можна побачити всюди. Німецький політик Бернд Хольцхауер назвав мене ********* через моє фото із Ердоганом і через турецьке походження. Окрім цього, голова німецького театру Вернер Стір сказав, щоб я забирався в Анталію – місце в Туреччині, де мешкає багато імігрантів. Як я вже казав раніше, критикувати і принижувати мене через моє походження – ганебний вчинок, межа, яку не можна переходити. Використання дискримінації в якості політичної пропаганди повинне неодмінно приводити до відставки цих людей, недостойних поваги. Ці люди використовували моє фото з президентом Ердоганом як можливість показати свої, раніше приховані, расистькі схильності і це небезпечно для суспільства. Вони не кращі того німецького вболівальника, який сказав мені після матчу із Швецією:”Озіл, пішов на***, турецьке лайно. Вали звідси, турецька свиня”. Я навіть не хочу обговорювати листи, сповнені ненависті, телефонні дзвінки із погрозами і коментарі у соцмережах, які отримувала моя сім’я. Усі вони відображають Німеччину минулого, Німеччину, яка не була відкрита для нових культур, Німеччину, якою я не пишаюсь. Я впевнений, що багато гордих німців, які обрали відкрите суспільство, погодяться зі мною.
Звертаючисьдо вас, Райнхард Гріндель: я засмучений, але не здивований вашими діями. В 2004 році, коли ви були членом парламенту Німеччини, ви заявили, що мультикультуралізм – це міф і незкінченна маячня. Ви голосували проти законності отримання двох громадянств і проти покарання за хабарі, зате говорили, що ісламська культура занадто вкоренилась в багатьох німецьких містах. Це те, чого не можна забути і пробачити.
Німецький футбольний союз і багато інших поводились зі мною так, що я більше не хочу носити футболку збірної Німеччини. Я відчуваю свою непотрібність і вважаю, що мої досягнення з моменту дебюту в команді у 2009 році були забуті. Люди, в минулому помічені у проявах расової дискримінації, не повинні працювати в найбільшій футбольній федерації світу, враховуючи, що в Німеччині багато футболістів із подвійним громадянством. Відношення збоку цих людей до футболістів, яких вони представляють, і ці гравці не мають нічого спільного.
Із важким серцем і після тривалих роздумів через останні події я вирішив, що не буду виступати у складі збірної Німеччини. Так буде, поки у мене є відчуття, що до мене ставляться із неповагою і по-расистськи. Раніше я носив футболку німецької збірної із гордістю і піднесенням, але зараз цього немає. Це рішення далось мені дуже важко, адже я завжди робив усе можливе, щоб допомогти своїм партнерам, тренерам збірної Німеччини і хорошим людям в Німеччині. Але коли високопоставлені чиновники Німецького футбольного союзу ставляться до мене таким чином, не поважають моє німецьке коріння та егоїстично втягують мене у політичну пропаганду, тоді я говорю “досить”. Я граю у футбол не для того, щоб просто розслабитись і нічого не робити. Расизм ніколи не повинен мати ніякого визнання.
