Шахтар – Динамо. Атакувальний Миколенко. Кадрова перевага Шахтаря

Шахтар здолав Динамо в Кубку України. Аналізуємо гаряче Класичне протистояння.

Миколенко набагато вище грав на лівому фланзі, ніж Кенджора на правому. У середньому вище за Миколенка був лише Циганков та Вербич. Дуже цікавий момент, який показує яскравість Миколенка, його активність. По тепловій мапі його можна порівняти з діями Ісмаїлі.

Колись говорили, що Миколенку дещо некомфортно грати ліворуч, але зараз ми бачимо, що він перетворюється на добротного латераля. Але, можливо, ця налаштованість, впевненість зіграла з ним злий жарт у серії пенальті. Миколенко був впевнений, що заб’є, але в таких моментах досвіду не вистачає. Так само, як і Шепєлєву.

Ніби-то не вплинув арбітр на результат. Але варто говорити про рівень суддівства, який не відповідав рівню гри обох команд. Максим Козиряцький. Дуже дивне призначення. Тут варто критикувати не так його самого, як призначення. Він лише з 2018 обслуговує на рівні УПЛ. В його активі тільки 6 матчів у Прем’єр-лізі. Десь авторитету йому не вистачило.

Кадрові питання у Динамо відобразилися на пенальті. Хацкевич випустив лише Буяльського, у якого була температура напередодні. У Вербича судоми. Кадар – досвідчений, збірник Угорщини, але він захисник. Тому тут питання, але чи варто було Че Че відпускати? 

Сподобалося джентельменство. Футболісти дійсно допомогали один одному. Перед серією пенальті обіймалися Тайсон і Циганков. Так, це битва на полі. Але без якихось моментів, які виходять за межі допустимого.