Українська літературна класика у футболі

Автори: Володимир Звєров, Вадим Скічко

Ще ніколи класична українська література не була такою близькою до нашого футболу. Нам навіть фантазувати на тему героїв не довелося. Все взято просто із життя, нашого, футбольного. Приємного читання!

#УКРЛІТ

Марлос «І виріс я на чужині…» (Тарас Шевченко)

«І виріс я на чужині, і сивію в чужому краї…»

Не така вже й чужина віднедавна. Але те, що Марлос трохи посивів з моменту приїзду в Україну, незаперечно.

Блохін у «Динамо» – «Дорогою ціною» (Михайло Коцюбинський)

Дорогою ціною далося для Динамо Блохіна четверте місце у сезоні 13/14. Мбокані, Беланда, Ленса, Раффаеля, Велозу та Драговича купили за понад 50 млн. євро.

Вадим Костюченко – «Пропала грамота» (Микола Гоголь)

У віце-президента ФФУ, без сумніву, є вища освіта, а разом із нею і відповідний диплом. Він просто дуже сором’язливий керівник, і старанно приховує папір. За сюжетом, козак-запорожець розповідає, що його душа належить нечистому, а потім губить важливий документ – грамоту. Запорожець просив попутників не засинати всю ніч, щоб чорт його не забрав. Але охоронці із попутників виявилися ніякі. Куди їм до реальних секьюріті в реальному житті Костюченка – справжні профі, яких віце-президент ФФУ тихенько влаштував на роботу в Федерацію.

Динамо – «Кайдашева сім’я»  (Іван Нечуй-Левицький)

«Динамовская семья» – мем. Це велика родина, яка регулярно поповнюється новими серцями, «динамівськими серцями».

Ворскла – «Хіба ревуть воли, як ясла повні» (Панас Мирний)

 «А нам хіба з голоду пропадати? Серед шляху погибати?.. Скрізь неправда… скрізь! — шептав він. — Куди не глянь, де не кинь — всюди кривда та й кривда!..» 

З такими словами класичного твору на вустах перевіряють картковий баланс футболісти Ворскли. Скільки уже місяців полтавцям не платять зарплату? Дожити б до призових від Ліги Європи, дотягнути би.

Жуніор Мораес – «Наймичка» (Тарас Шевченко)

Трагедія. Ганна із ганьбою перебралася до чужого хутору. Почала наймитувати у заможних господарів, які…

«…придбали хутір, став і млин…».

За сюжетом, також наймитувала у Києві.

ФК «Десна» – «Зачарована Десна» (Олександр Довженко)

Свій автобіографічний твір «Зачарована Десна» О. Довженко написав задовго до створення атестаційного комітету ФФУ. А там Десну зачарували не гірше, ніж класик. Чернігівців справедливо не пустили в УПЛ, разом із тим незаконно пропхнули дружній федерації Верес.

Андрій Павелко – «Фарбований лис» (Іван Франко)

«Жив собі Лис Микита. Хитрий-прехитрий. Ніяк його не могли впіймати, а він лише з того насміхався. А вже як виходив на полювання, ніколи з пустими руками не повертався…»

Порожні руки – точно не про Андрія Павелка. Вони зайняті то потрібними голосуваннями у Верховній Раді, то Кубком чемпіонів, то перерізанням стрічки на відкриттях заводів штучної трави.

Андрій Павелко одним із перших перефарбувався, коли перед Євро-2012 зайшла мова про зняття з посади Григорія Суркіса. А кілька років потому зробив той самий трюк з Анатолієм Коньковим.

Костянтин Труханов – «Не судилося» (Михайло Старицький)

Просто арбітру Труханову не судиться вже п’ять турів після помилок на Суперкубку.

Наші в Єврокубках – «Contra spem spero» (Леся Українка)

«… І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна».

Всі мріють про євровесну – навіть коли мають у суперниках Лейпциг, Аякс та всякі там Манчестери.

Матчі нижньої шістки УПЛ – «Чого мені тяжко, чого мені нудно» (Тарас Шевченко)

Ми знаємо, ви намагалися добрати правильні слова під час перегляду матчів Зірка – Сталь і Олімпік – Чорноморець. Але за вас це зробив класик 200 років тому.

«Чого мені тяжко, чого мені нудно,

Чого серце плаче, ридає, кричить,

Мов дитя голодне? Серце моє трудне…»

Конгрес ФФУ – «Чорна рада», (Пантелеймон Куліш)

Описана Кулішем Чорна рада відбувалася у 1663-му році. На ній вибрали гетьманом Брюховецького. Особливістю Чорної ради було те, що у ній брали участь казна-хто. Люди, які не мали би вирішувати важливих питань. В принципі, як і на Конгресі ФФУ. Єдине, що під час Чорної ради було багато суперечок, а делегати ФФУ піднімуть руку так, як їм скажуть.

Динамо і Шахтар, «Баба Параска і баба Палажка». Іван Нечуй-Левицький

Баба Параска і баба Палажка – героїні «Кайдашевої сім’ї». Настільки яскраві персонажі, що Нечуй-Левицький вирішив присвятити їм самостійний твір. Ну, це як є вся УПЛ, а в ній – Динамо і Шахтар окремо. Упродовж твору героїні сваряться і навіть проклинають одна одну. Але все одно жити одна без одної не можуть.

«- Ага… Приперлась. Ти не доживеш? Хто-хто, а така химера як ти, переживе й кінець білого світу! Ти дідька лисого пережити можеш!»

Хто з грандів баба Параска, а хто баба Палажка – вирішувати вам.

Єдиний пул – «І мертвим, і живим, і ненародженим…» (Тарас Шевченко)

Як вода може перебувати у трьох агрегатних станах – твердому, рідкому і газоподібному, так і єдиний пул. Він одночасно і мертвий, і живий, і ненароджений.