УПЛ. Назад у майбутнє

Автор Віктор Шаблієнко

Українська Прем’єр-Ліга проводить вже свій 10 сезон, але сенсу в її існуванні досі не видно…

Чим більше працюєш над своєю ідеєю, тим більше переконуєшся, що вона чужа. © Джон Мерфі

Українські новатори футбольного менеджменту в 2008 році вирішили створити передовий бізнес-проект, красиво назвавши його Українська Прем’єр-Ліга. Звучало круто, адже одразу в голові спливав приклад Англійської Прем’єр-Ліги, яка не один десяток років залишається найкращим футбольним турніром світу.

Здоровий глузд підказував, що в українських умовах досягти такого успіху буде майже нереально, але відхід від радянського формату «Вищої Ліги» був, здавалося, необхідним. Тому рядові вболівальники, як і більшість клубів (окрім Дніпра і Металіста), з оптимізмом зустріли новину про створення Прем’єр-Ліги. Це сталося майже 11 років тому 15 квітня 2008 року, і ось вже 10 сезонів найсильніші футбольні клуби України проводять матчі під егідою УПЛ.

Якби завзяття вистачило не тільки на паперову роботу, а й на реальні дії, то досить швидко з’ясувалися б головні проблеми, які досі власники клубів не воліли помічати. Американський бізнесмен Роберт Кійосакі писав: Єдина різниця між багатими і бідними у тому, як вони використовують свій час. Як ми знаємо, багатими наші клуби точно не стали, тому виникають запитання до аморфної структури з гучною абревіатурою. Як використовувала свій час Прем’єр-Ліга ці майже 11 років, що навіть зараз основні завдання залишаються ті ж самі, що і 10 сезонів тому?

• Телепул
• Відвідуваність матчів
• Прибутковість українського футболу

За фактом, на другу частину сезону 2018/2019 жодного пункту із вищезазначеного не виконано. Змінилися 3 президенти УПЛ (Данілов, Генінсон і збагачений якимось європейським досвідом Грімм), а віз все ще там, де і 11 років тому.

Чому так виходить, і що треба змінити футбольним верхам? Кому б знадобилася машина часу, на якій Марті Макфлай подорожував у минуле, щоб врятувати майбутнє? Мабуть, героями мали би стати Грімм і президент ФФУ Андрій Павелко.

План порятунку простий:

1. Повернення у 2008 рік, 15 квітня.
2. Томас Грімм пояснює стан справ в українському футболі на початок 2019 року.
3. Андрій Павелко киває, пустивши сльозу.
4. Перед підписанням документів про створення ліги Томас Грімм благає представників клубів про більшу АВТОНОМІЮ для УПЛ.
5. Андрій Павелко з боку ФФУ майбутнього переконує Григорія Суркіса (президента ФФУ у 2008-му) організаційно підтримати проект із нелайливою абревіатурою у 3 літери.

Автономність УПЛ могла б врятувати її від застою всі ці роки. Зрозуміло, що кожен клуб хоче якнайкраще для себе, але за умов гарантій фінансового прибутку будь-хто з них згодився б на довіру до такої структури.

А поки УПЛ «організовує» чемпіонати, проводячи жеребкування і розписуючи календар (виконує роль такого собі методиста з деканату, який робить вигляд, що він ректор університету). Все…

Машини часу у Грімма з Павелком немає, тому виправляти помилки недолугої організації треба вже зараз, поки наш футбол ще дихає.