Юрген Клопп: Я міг бути блазнем при дворі чи спати на вулиці

Напередодні вирішальних матчів сезону для Ліверпуля головний тренер команди Юрген Клопп поспілкувався з журналістами видання Deutsche Welle.

– Я передивився багато матчів Барселони з іншими командами, бо сам як тренер ніколи не грав проти них у змаганнях. І я бачив, як їхні опоненти зазнавали поразок. Це зрозуміло, просто вони настільки сильні. Завжди цікаво спробувати свої сили з таким суперником.

Для Ліверпуля це може стати третім фіналом єврокубка упродовж чотирьох років.

– Вражає, еге ж?! Я не знаю, що буде, побачимо. Ми зустрічаємося з дуже гарною командою. Це Барселона. Але такі принципи футбольного життя: якщо тобі випадає таке випробування, ти намагаєшся перемогти. Це ми і спробуємо зробити. Ми не мріємо про нічию – ось що я вам скажу.

Ми повинні грамотно вибудувати наш захист і мати відвагу грати у свій футбол, якщо випаде такий шанс. Якщо м’яч у них, ми маємо бути терплячими і не розчаровуватися. Вони можу перепасовуватися упродовж тривалого часу і ми повинні просто прийняти це. Але колись ми отримаємо свої моменти і маємо створити таку загрозу, якої вони і уявити не могли.

Ви програли минулий фінал у Києві Реалу…

– Тогорічна кампанія дуже допомогла нам тим, що була важкою. Це справді цікавий досвід. Поразка – дуже цікавий досвід. Не те, чого ти достеменно хотів, але це як дуже сильні ліки. І якщо їх прийняти, це може допомогти.

Я програв шість своїх фіналів. Це були точно не найкращі дні мого життя. Але вони не зламали мене абощо. Для мене життя – це намагатися знову і знову. Якби виживали тільки переможці, нам треба було би піти. Це все питання досвіду і як ми використаємо його і що з цим зробимо.

Що вирізняє вас з-поміж інших тренерів, котрі не мали стількох фіналів у своїй кар’єрі?

– Я щасливчик. Коли я вчився у школі, я вигравав усі призи у спорті. Мої друзі були найкращими в науці, мовах. А я у спорті. І класний керівник казав: Сподіваюся, у тебе вийде з футболом. Бо якщо ні, я дуже за тебе хвилюватимусь!

Якщо серйозно, я благословенний бути там, де я є. Це неймовірно. Більшість моїх колег працює усе життя і не досягає фіналів Ліги Чемпіонів. Вони фантастичні тренери, але, можливо, не мають команд, які були і є у мене. Тож у них немає досвіду гри з Баварією чи Реалом у фіналі Ліги Чемпіонів.

З іншого боку, я вважаю себе абсолютно нормальною людиною. Ок, я знаю про футбол трохи більше ніж інші. Це правда. Але це не робить мене особливим. Мені просто пощастило, що мої вміння можна застосувати, бо 500 років тому мої знання не допомогли б мені. Я міг бути блазнем при дворі чи спати на вулиці.

Я вдячний за це щодня. Я знаю тренерів з хокею на траві, котрі працюють у 5 разів важче за мене і заробляють 4 відсотки від мого доходу. Я досить розумний, щоб не переоцінювати це.

Якщо ти виграєш ЛЧ, ти – найкращий у світі. Якщо програєш, усім байдуже чому. Ти навіть не другий найкращий. Ти – лузер. І люди, які так кажуть, ніколи не наближалися до фіналів, але мають сторінку у соцмережі. У мене немає сторінок, то ж я особисто не чую і не бачу, що там пишуть. Але гравці користуються ними і отримують усю критику і ярлики. Вони сприймають це нормально. Вони знають, що нас судить увесь світ.

Як ви допомагаєте футболістам впоратися з цим?

– Я слухаю. Я маю контакт зі своїми футболістами з колишніх клубів. Вони телефонують і просять поради, і питають моєї думки. Я дуже щасливий послухати. Я не приймаю рішення за них, але коли слухаю, як вони говорять, вони завжди приймають рішення самі. Тобі треба тільки поставити правильні запитання, і людина розбереться сама. Ось найкращий шлях це зробити. Навчання ніколи не закінчується.

Що важливіше – виграти ЛЧ чи АПЛ?

– У фанатів очікування прості: у середу треба виграти матч Ліги Чемпіонів, у суботу маємо перемогти Хаддерсфілд в АПЛ, потім у вівторок знову здолати перешкоду в Лізі Чемпіонів, і нарешті в неділю виграти у Прем’єр-Лізі. Я не можу приймати таке рішення. Я маю робити одне – грати у наш найкращий футбол у кожному поєдинку. Але якщо ви спитаєте в уболівальників, то, ясна річ, вони скажуть, що треба виграти турнір.

Ви зараз працюєте в іншій країні і номіновані на звання Посланця Німецького Футболу. Це для вас важливо?

– Думаю, ми усі амбасадори. Гадаю, важливо, що футбольні люди використовують свою ситуацію позитивно. Не потрібно спеціальної ролі посланця, все відбувається природньо.

Я завжди хотів жити за кордоном. Для мене найкращим з того, що як німець я живу в Англії є те, що я бачу дуже багато схожого і водночас різного між нашими народами. Це надзвичайно. Ми не однакові, але ми набагато ближчі і подібніші, ніж ви могли собі уявити.

Мені подобається, коли люди усього світу єднаються. Я не люблю думати з точки зору бар’єрів. Найбільше, що мені подобається в ЄС – те, що ми можемо подорожувати будь-куди. Я знаю, що це не завжди легко чи 100 відсотків ідеально, але мені подобається сама ідея.