Юрій Дмитрулін: У перерві Лобановський сказав одну фразу і вийшов…

Всі гравці Динамо визнають, що Валерій Лобановський вмів по-особливому мотивувати футболістів. Легендарний захисник Динамо Юрій Дмитрулін ексклюзивно для FootballHub згадав дві унікальні установки Лобановського.

Установки у Лобановського були стандартні. Спочатку він називав склад, потім говорив, що треба робити: окремо гравцю, групі гравців, а потім всій команді. Була практика, що він говорив загальну установку для всієї команди, потім брався аркуш, на ньому був написаний склад, хто з ким грає при стандартних положеннях.

Можу згадати 2 цікаві випадки.

Перший, коли ми грали проти Панатінаїкоса. Зима, холодно, приїхали на стадіон. Початок грудня, остання гра, нам треба було лише перемагати. Приїхали на стадіон, вийшли, подивились поле, пішли перевдягатись, костюми вдягли, вийшли на розминку. Тоді ж не було термобілизни, а гольфи вовняні та рейтузи.

Поле вологе, ти пітнієш, десь підстелився, впав. В загальній кількості – десь 10 кілограмів цього всього на тобі. Після першого тайму програєм 0:1. Йдемо у роздягальню, всі сидять похмурі – потрібно ж перемагати. Заходить Лобановський. Час йде, він нічого не говорить. У роздягальні тиша. Тільки лікарі та масажисти пошепки питають, у кого які проблеми.

А перерва для чого? Щоб внести корективи якісь, вказати на помилки, де потрібно підсилити гру, за рахунок чого. Перерва майже закінчилась, хвилин 7 минуло. Нічого. Лобановський стоїть, руки за спиною, поглядом своїм всіх пронизує, а голову підняти ніхто не може. І тут лунає така фраза: Швиденько рейтузики зняли, гольфики.

Те, що в армії перевдягаються за 45 секунд – це маячня у порівнянні з тим, що було. За 4 секунди всі зняли гетри, труси, футболки, а потім вдягли, швидкість така була. Всі все зрозуміли. А потім він вже сказав, за рахунок чого ми можемо підсилити гру. Але виявилося, що для того, щоб не змерзнути не потрібно тепло одягатись, а треба лише трішки більше рухатись. Як наслідок, ми перемогли 2:1.

Другий випадок стався у Лондоні, у матчі з Арсеналом. Коли ми закінчили 1:1, у додатковий час Ребров забив, коментатор ще говорив: На жаль, програли. Трішки помилився, але сенс не у цьому.

Установка на матч у була у готелі, де ми проживали. Приїхали на стадіон, після першого тайму така сама ситуація: заходить Лобановський, знову тиша, програвати не можна. Лунає така фраза: Ну, в принципі, ви знаєте, що робити. Виконуйте те, про що ми з вами домовлялись, продовжуйте грати так само. Розгортається і йде з роздягальні…

Ніхто нічого не зрозумів. Що це таке? Установка була 4 години тому: вже ніхто не пам’ятає, що робити. Гарячкувато ледь-ледь позгадували, треба це робити, це, це, це…

Михайличенко, Дем’яненко та Зуєв вже окремо підходили і підказували кожному гравцю. В підсумку, зіграли 1:1, ця гра була вирішальною. Якби програли, то не вийшли би до наступного раунду, а це була лише 3 гра групового етапу.