Вибачте за Євро-2016: як британці вчили українців працювати з особливими дітьми

Автор: Ірина Козюпа

Село Щасливе біля Києва. Велике тренувальне поле зі штучним газоном. Чоловік у чорному тренувальному костюмі з емблемою англійського Ньюкасла широко посміхається і показує великі пальці на двох руках до хлопця років 10. Той посміхається Реджі Дорнану у відповідь і продовжує виконувати вправу.

Не аплодуйте, – просить хтось із тренерів. І просто піднімає руки вгору і круть долонями в різні боки.

Це тренування для дітей з порушенням слуху.

На іншому кінці поля займаються дітлахи з порушеннями опорно-рухового апарату. За старшого тут ще один британець. Алан Крукс з Північно-Ірландської футбольної асоціації.

Вправа закінчується. Тренери дають дітям пляшечки з водою.

З 15 по 17 квітня на базі Академії Шахтаря пройшов семінар для молодих тренерів. Їх навчали роботі з дітьми, що мають ментальні і фізичні особливості (аутизм, синдром Дауна, порушення слуху, зору, опорно-рухового апарату і т. д.).

Всі діти хочуть грати у футбол, – каже Крукс. – Наше завдання – адаптувати тренування і програму для дітей з особливостями.

Я вперше в Україні і дуже вражений вашими молодими тренерами. Вони навчаються з великим ентузіазмом. Під час семінару у нас була теорія, підготовка і проведення тренувань. Ми всі вчилися один в одного.

Приїзд в Україну так вплинув на Алана, що він став вболівальником Шахтаря.

Я дивився матчі гірників у Лізі чемпіонів. У команди є бразильський шарм. Особливо, подобаються Фред і Тайсон. Тепер це моя друга улюблена команда. Я – фанат Тоттенхема.

Також знаю Динамо Київ. Про решту українських клубів мені важко щось сказати. З гравців можу назвати Андрія Ярмоленка та Андрія Шевченка, який був легендою у минулому. Без сумніву, в Україні є багато топ-гравців.

Алекс Зінченко став чемпіоном з Манчестер Сіті. Знаю, що він був у Шахтарі, тоді грав у Росії, а вже звідси перейшов в англійському команду. Він хороший гравець.

Я не був на Євро-2016 у Франції, але бачив матч збірної України проти Північної Ірландії. Це була велика перемога для нас. Вибачте за цю поразку. Цей виграш став дуже приємним сюрпризом для нас.

Вілл Грігг виступає за англійський клуб Віган. У них є пісня Will Griggs on fire. Один з фанатів команди переробив старий поп-хіт Freed from Desire. А вболівальники збірної Північної Ірландії вкрали цю пісню і зробили її хітом на Євро-2016. Всі в Північній Ірландії знають цю пісню.  

Три речі, які я скажу своїм землякам про Україну – це дуже привітні люди, гарна погода і красива перекладачка, – жартує Крукс.

Реджі Дорнан колись зіграв три матчі у Лізі Європи за Бангор Сіті. А останні 10 років працює з людьми, що мають особливі потреби. У Великій Британії він вважається одним з найкращих тренерів у цьому напрямку.

Ми приїхали поділитися своїм досвідом. Ми беремо програму звичайного тренування, але робимо його трохи простішим і коротшим з більшою кількістю перерв. Українські діти такі ж самі, як і британські. Різниця тільки в мові. Футбол допомагає їх здоров’ю, руху, впевненості.

Про український футбол майже нічого не знаю. Лише те, що збірна України програла Північній Ірландії на Євро-2016, – усміхається Дорнан.

Тренування так захопили дітей, що батьки відправилися купувати футбольні м’ячі.

Емоцій у дітей з ментальними порушеннями море, – каже Олена Гриб, представник Всеукраїнської громадської організації National Assembly of disabled people in Ukraine. – Мами телефонували і казали, що не можуть вкласти дітей спати. Вони дуже активно провели півтори години на полі. Багато дітей вперше побачили футбольне поле і м’яч. У нас були дітки з аутизмом і синдромом Дауна. Чимало мам вперше дозволили своїй дитині вийти у велику компанію з 50 людей. Батьки побачили потенціал у своїх дітях. Вони вправно володіли м’ячиком, хоча бачили його вперше.

Деякі мами пішли в супермаркет за футбольними м’ячами. Діти були настільки налаштовані на футбол, що тепер батьки шукатимуть їм якісь футбольні клуби, щоб діти могли і надалі займатися спортом.

Для мене це теж перше знайомство з футболом. Але тепер буду дивитися матчі, – пообіцяла Олена.

Ось у цьому і сила футболу – робити людей щасливішими!