Есеола: В жодного українського нападника немає такої результативності, як у мене
Автор Денис Савченко
Його виховав київський Арсенал, Динамо не пропустило до першої команди, в італійській Серії D він вивчав філософію, а в Казахстані йому дякують просто на вулиці. FootballHub поговорив з українським нападником нігерійського походження Адерінсолою Есеолою, який надзвичайно результативно розпочав новий сезон, відверто розповів про Кайрат, рідний Арсенал-Київ, стиль гри Бєсєдіна та свою надрезультативність у чемпіонаті Казахстану.
Кайрат — це топ-клуб! Гадаю, що в Кайраті такі умови, яких немає в жодному з українських клубів, що стосується бази та інфраструктури. В Європі є лише декілька таких баз, як у Кайраті. В Казахстані не так багато клубів, які виступають на міжнародній арені. В країні це дуже цінується, особливо перемоги над хорошими командами. Після двох голів АЗ Алкмаару зустрічали на вулиці, дякували за цю гру. Ажіотаж був великий!
Гадаю, що в Казахстані вже встиг сподобатися відтоді, як виступав за Акжайик. У них не завжди буває, що нападники з нетопових клубів беруть участь у бомбардирській гонці. А так сталося, що після першого кола чемпіонату я був найкращим бомбардиром (прим.авт. — у 19 матчах забив 12 м’ячів з початку чемпіонату), тому вже встиг усім запам’ятатися. Мотивувало прагнення показати себе, показати, що українські футболісти — хороші футболісти, з якими треба працювати, незалежно від того, в якому чемпіонаті вони грають.
Чого не вистачило у двобої із чеською Сигмою (прим.авт. — Кайрат у кваліфікації Ліги Європи спочатку пройшов АЗ Алкмаар, а потім вилетів від Сигми)? З нами злий жарт зіграв швидкий гол, який ми пропустили. Якби не пропустили цей м’яч, то нам би вистачило емоцій, сил та майстерності дотиснути чехів. Але нас надломив цей швидкий гол.
В Кайраті всі пам’ятають Тимощука, люблять, його футболка навіть при вході висить. Він був хорошим лідером, хорошим капітаном. Можливо Тимощук приїхав туди догравати, можливо Аршавін дограє, проте це топ-футболісти. Яка різниця, дограють вони, чи тільки починають. Тимощук та Аршавін вже залишили свій слід у цьому клубі.
Чи пропонували казахстанці прийняти громадянство? Я патріот, я люблю свою країну і не дуже сприймаю питання натуралізації. Можливо, хтось і натякав, ЗМІ натякали, але конкретної пропозиції не було. Якщо б грав, то тільки за збірну України. Це моя маленька мрія! Я багато для цього працюю, щоб потрапити у збірну, але тренерському штабу видніше. Хоча я вважаю, що в жодного українського нападника у цьому році немає такої статистики, яка є в мене. Була можливість грати за збірну Нігерії, бо в мене батько нігерієць, але я обрав Україну.
Що я думаю про призначення Раванеллі в Арсенал? Там керівництво намагається за рахунок тренера привернути увагу до клубу. Але абсолютно неправильно змінювати тренера, коли він виграв чемпіонат, і повністю змінювати команду. Якщо б вкладали сотні мільйонів доларів і приходили футболісти високого рівня, то тоді ще можна про щось говорити. А коли це робиться так, що приходять ноунейми, то тільки за рахунок тренера дуже складно буде. Я не бачу перспектив, оскільки зараз грає 90% футболістів, у яких немає любові до Арсенала і вони взагалі не розуміють, що таке Арсенал. Якби залишився той склад команди і той тренер, що був торік, то ми би побачили зовсім інший Арсенал. Гадаю, що по результатах видно. Все, що там робиться, виливається на футбольному полі. Я їм бажаю удачі, щоби побільше вигравали.
Чи подобається мені, як нападнику, робота на полі Бєсєдіна? Це не той тип нападника, який мені подобається у футболі. Я вважаю, що обсяг роботи повинен бути другорядним, якщо судити нападника за його діями. Основним фактором, за яким повинні судити форварда — це кількість голів. Нас в Італії вчили так: центральний нападник має забивати. Може він не вміє грати, може він технічно погано оснащений, але якщо він забиває — він цінується. Це його робота, так само, як і робота воротаря – відбивати, робота опорника — відбирати і віддавати.
В Італії я грав на невисокому рівні, але вони не ділять філософію на рівні ліг. Починаючи з Серії А і до найнижчих ліг, у них однакова система підготовки, філософія гри і так далі. Ясна річ, що чим більше фінансування, тим більші можливості в клубах. Але по суті у них навіть розклад тренувань однаковий. Особисто я додав у єдиноборствах, грі на другому поверсі, голах, навчився філософію переймати.
У міжсезоння я розглядав пропозиції тільки від казахстанських клубів, але це все топ-клуби країни. А в Україні не у всіх клубів є можливості, щоб я перейшов. Можливо, тільки Динамо Київ, Шахтар, Зоря, але від цих клубів не було пропозицій.