Фран Соль: З першого дня розумів Хацкевича

Нападник Динамо Фран Соль, що зараз активно відновлюється після травми дав ексклюзивне інтерв’ю ПРОФУТБОЛу.

До підписання контракту з Динамо я багато спілкувався із Хацкевичем. Ми з першого дня один одного зрозуміли. Він просив мене працювати щодня і бути професіоналом.

Багато легіонерів не розуміють його вимог? Не знаю, особисто мені нескладно. Він намагається допомогти нам обирати найкращу позицію на полі у кожному окремому матчі. Це правильно, і тут немає нічого складного. Як гравець, Хацкевич був видатним півзахисником, а коли ти граєш у півзахисті, то повинен добре розуміти футбол, особливо тактично. Він намагається вчити нас, як грати на полі, коли пресингувати, і такі нюанси я прекрасно розумію.

Не скажу, що у Нідерландах було легше. У Віллемі у мене було чимало різних ролей на полі. Там я більше грав самотужки, мені дозволяли діяти індивідуально. Натомість у Динамо я маю взаємодіяти з десяткою – Шапаренком, чи Гармашем, коли він з’являється на позиції під нападником. Коли ми пресингуємо, граємо, ніби у два нападники. Це дуже добре для мене. Натомість в атаці я повинен рухатися так аби створювати простір для партнера, який розташований позаду мене. Такий стиль футболу мені навіть більше імпонує.

Звісно я постійно намагаюся вбігати у штрафний майданчик. Це логічно, бо звідти я забиваю 90% моїх мячів. Гол – найважливіше для мене, тому завжди намагаюся бути в тій позиції звідки найлегше вразити ворота.

Спочатку мені було непросто в Динамо, це помітно дивлячись на те, як я грав на зборах.  Я ще не був адаптований до міста, до нової команди. Коли я приїхав, в мене не було квартири, і всіх інших побутових моментів, які треба вирішити. Родина тільки-но переїхала до Києва, а я поїхав на збори, не знав що там і як. Це непростий період для мене,  багато нервував. Дитині було тільки два місяці, дружина кожні дві години телефонувала, було непросто.

Але загалом адаптація пройшла швидко, і тут велике дякую Хацкевичу. Він дав мені відчуття, ніби я багато років граю у цій команді. Саме тому я почувався комфортно з першого дня і почав допомагати команді майже одразу.

Намагався багато спілкуватися, підбадьорювати партнерів під час товариських матчів. Комунікація  –  один із моментів, які містер Хацкевич хотів змінити. Дуже важливо не мовчати, у футболі потрібно спілкуватися. Тренер казав мені про це і зараз намагаємося це виправити, більше підказок, більше комунікації на полі.

Після успішного сезону в Нідерландах були розмови про моє повернення в Іспанію: Валенсію чи Севілью, але конкретних пропозицій не було, лише розмови. Це було ще минулого літа. Балачки на кшталт:  Що ти думаєш про Валенсію? А про Севілью? Деяким людям показували моє ігрове досьє, але без жодної конкретики, інша справа – пропозиція Динамо.

Я обрав Динамо, бо у них багато переваг над Віллемом. Зокрема, за тобою більше спостерігають, коли ти граєш у єврокубках. Головне: тебе бачить тренер національної збірної, а для мене це важливо. 

Звісно, я міг і лишитися у Нідерландах. Мав пропозиції від місцевих топ-клубів. Ще були варіанти повернутися в Примеру, але я не прогадав,  бо мені справді подобається Динамо. Перша причина – це можливість грати в єврокубках, а друга те, що тренер і президент дзвонили мені і говорили, що їм потрібен саме я.  Мене вразило таке ставлення, а не гроші, чи ще щось.

Насправді було непросто покидати Віллем, мені неймовірно подобалися місцеві фани. Ми грали для них і уболівальники це відчували. Вони хотіли  бачити мене, чути  мою думку, хотіли аби я забивав якомога частіше. Прекрасно, коли є такий зв’язок із фанами, це робило мене щасливим. Особливо, коли увесь стадіон співав моє імя. Це нереальна мотивація, яка змушувала працювати на максимум!

Якось я пропускав гру, і пішов на фанатський сектор. Це була трохи скажена ідея,  але нічого поганого не трапилося. Дуже комфортно себе там почував. Сподіваюся, що одного дня відвідаю фан-сектор Динамо.

Дивись також програму Футбольний на Голову із Франом Солем.