УПЛ. Назад у майбутнє
Автор Віктор Шаблієнко
Українська Прем’єр-Ліга проводить вже свій 10 сезон, але сенсу в її існуванні досі не видно…
Чим більше працюєш над своєю ідеєю, тим більше переконуєшся, що вона чужа. © Джон Мерфі
Українські новатори футбольного менеджменту в 2008 році вирішили створити передовий бізнес-проект, красиво назвавши його Українська Прем’єр-Ліга. Звучало круто, адже одразу в голові спливав приклад Англійської Прем’єр-Ліги, яка не один десяток років залишається найкращим футбольним турніром світу.
Здоровий глузд підказував, що в українських умовах досягти такого успіху буде майже нереально, але відхід від радянського формату «Вищої Ліги» був, здавалося, необхідним. Тому рядові вболівальники, як і більшість клубів (окрім Дніпра і Металіста), з оптимізмом зустріли новину про створення Прем’єр-Ліги. Це сталося майже 11 років тому 15 квітня 2008 року, і ось вже 10 сезонів найсильніші футбольні клуби України проводять матчі під егідою УПЛ.
Якби завзяття вистачило не тільки на паперову роботу, а й на реальні дії, то досить швидко з’ясувалися б головні проблеми, які досі власники клубів не воліли помічати. Американський бізнесмен Роберт Кійосакі писав: Єдина різниця між багатими і бідними у тому, як вони використовують свій час. Як ми знаємо, багатими наші клуби точно не стали, тому виникають запитання до аморфної структури з гучною абревіатурою. Як використовувала свій час Прем’єр-Ліга ці майже 11 років, що навіть зараз основні завдання залишаються ті ж самі, що і 10 сезонів тому?
- Телепул
- Відвідуваність матчів
- Прибутковість українського футболу
За фактом, на другу частину сезону 2018/2019 жодного пункту із вищезазначеного не виконано. Змінилися 3 президенти УПЛ (Данілов, Генінсон і збагачений якимось європейським досвідом Грімм), а віз все ще там, де і 11 років тому.
Чому так виходить, і що треба змінити футбольним верхам? Кому б знадобилася машина часу, на якій Марті Макфлай подорожував у минуле, щоб врятувати майбутнє? Мабуть, героями мали би стати Грімм і президент ФФУ Андрій Павелко.
План порятунку простий:
- Повернення у 2008 рік, 15 квітня.
- Томас Грімм пояснює стан справ в українському футболі на початок 2019 року.
- Андрій Павелко киває, пустивши сльозу.
- Перед підписанням документів про створення ліги Томас Грімм благає представників клубів про більшу АВТОНОМІЮ для УПЛ.
- Андрій Павелко з боку ФФУ майбутнього переконує Григорія Суркіса (президента ФФУ у 2008-му) організаційно підтримати проект із нелайливою абревіатурою у 3 літери.
Автономність УПЛ могла б врятувати її від застою всі ці роки. Зрозуміло, що кожен клуб хоче якнайкраще для себе, але за умов гарантій фінансового прибутку будь-хто з них згодився б на довіру до такої структури.
А поки УПЛ «організовує» чемпіонати, проводячи жеребкування і розписуючи календар (виконує роль такого собі методиста з деканату, який робить вигляд, що він ректор університету). Все…
Машини часу у Грімма з Павелком немає, тому виправляти помилки недолугої організації треба вже зараз, поки наш футбол ще дихає.