Фонсека: суддівство в українському футболі мене нервує

Головний тренер Шахтаря Паулу Фонсека в ексклюзивному інтерв’ю розповів про нинішній Шахтар, проблеми українського чемпіонату та стосунки з Вернидубом.

Грати з українськими командами – це завжди величезний виклик. Коли вони грають проти Шахтаря, то повністю закриваються в обороні, і це, повірте, дуже непросто. Коли команда ставить 10 гравців біля своєї штрафної, знайти вільну зону в обороні іноді дуже складно. Я дивлюся на ці команди і завжди думаю, як протистояти такому футболу.

Але мушу визнати, чемпіонат став сильнішим. З’явилося більше команд, які хочуть атакувати. Цей чемпіонат буде складнішим для того, хто прагне перемогти. Подивившись на турнірну таблицю, можна знайти декілька команд, які можуть виграти.

Наприклад, цього року набагато сильнішими виглядають Карпати. Олександрія. Зоря продовжує грати на рівні. Десна – команда, яку я хвалю і захоплююсь нею – вона має сміливість грати, і показує це на полі. Маріуполь з кожною грою додає. Тому цього року у Шахтаря будуть більш складні матчі. Адже є команди, які проявляють ініціативу.

Але є й такі, які закриваються в обороні, при цьому вони ще й агресивні. Я не жаліюсь на це, у них такий стиль гри. До тих пір, поки це не буде насиллям. Важливо, щоб судді розуміли, що треба давати грати, це складова їхнього футболу. Але є команди, які хочуть тільки битися. Цього робити не треба.

Є арбітри, які дають грати. У дрібних фолах немає нічого страшного. Це складова футболу. Але деякі арбітри постійно свистять, кожні 10-15 хвилин. Гра зупиняється – і команди не можуть показувати свій футбол.

Таке було і в нас в Португалії. Але з часом арбітрів проінструктували, щоб вони давали більше грати, по мінімуму зупиняли гру. І тепер арбітри дають свисток тільки тоді, коли дійсно стається щось важливе.

Є таке і в чемпіонатах інших країн. Можливо, там це не так виражено, але воно є. Команди, які просто обороняються і не атакують, не сприяють підвищенню рівня українського футболу. Еволюція будь-якого футболіста відбувається із м’ячем: він володіє ним, а якщо гравець постійно обороняється, то він перебуває без м’яча, і немає змоги підвищувати свою майстерність. Але я в жодному разі не хочу критикувати ці команди. Просто команди так грають. Кожен тренер має свою ідею, і якщо ідея тільки в тому, щоб оборонятися, то я поважаю її в будь-якому разі. Але у  футбол треба грати. Людям подобається дивитися футбол, коли є моменти біля одних та інших воріт, а не тоді, коли одні атакують, а інші – обороняються.

Я вважаю, що важливо, щоб наш чемпіонат був більш привабливим, щоб українських футболістів бачили, щоб їх купували. Але для цього треба виростити хороших гравців.  Потрібна видимість, що хлопці грають. І тільки так ми зможемо змусити українського футболіста еволюціонувати. Я думаю, що тут багато сирого матеріалу, який треба відшліфувати.

Щоб покращити чемпіонат, треба скільки всього зробити. По-перше, я думаю, що треба покращити стан газонів. Необхідно розуміти: для хорошого видовищного футболу мають бути хороші поля. Поки їх немає, показати якісну гру буде важче. Ми приїжджаємо будь-куди, а поле знаходиться в жахливому стані: висока трава, газон не политий. Якщо вони приведуть поле до ладу, то ми будем показувати швидкий футбол. Комусь це не вигідно. Я думаю, що Ліга і Федерація мають ввести деякі правила чи закони для того, щоб були хороші поля.

По-друге, треба покращити якість суддівства. Це обов’язкова ціль. Федерація та Ліга мають провести роботу, ввести нові технології, зокрема ВАР допоможе покращити суддівство в Україні.

По-третє, є ще один важливий чинник: футбол не існує без вболівальників. А що зараз роблять, щоб заохочувати їх ходити на стадіон? Я сумніваюся, що зараз взагалі щось для цього робиться. Зверніть увагу, в країні живе 40 мільйонів людей, скажімо так, до 45 мільйонів, я не знаю точної цифри. Більшість з них любить футбол. Тут виникає питання: а чому вони не ходять на матчі? Чого немає вболівальників на стадіонах? Дуже важливо, щоб Ліга та Федерація задумалася над цим питанням, тому щоб без вболівальників футбол не такий цікавий. Подивіться на будь-яку країну за кордоном. Скільки там людей на стадіоні? А зараз в Україні? Порожні трибуни. Ясна річ, щоб продавати такий продукт як футбол, треба показувати вболівальникам, що це цікаве видовище. Про це треба задуматися абсолютно всім, хто цим займається, хто займається маркетингом. Що буде важливіше для телебачення? Транслювати матч із повними чи порожніми трибунами? Я думаю, що у телевізійних каналів теж є своєрідний інтерес. Коли  вони продають цей матеріал, треба показувати, що на українських трибунах є люди.

Наведу приклад. Раніше, щоб купити машину треба було йти в палатку з машинами. Там стояв чоловік, який чекав, що хтось до нього прийде. Але зараз йому треба виходити на вулицю і заохочувати людей заходити до нього, робити так звану рекламу свого продукту. Футбол – це майже те саме. Зараз не треба чекати, щоб люди проявляли ініціативу, щоб люди самі приходили в каси, купували білети і приходили на стадіон. Необхідно створювати цікавий продукт та заохочувати людей. Сьогодні я не бачу, щоб робили щось подібне.

Я продовжую наполягати на тому, що в Португалії, Німеччині були такі ж проблеми. Подивіться. У Португалії 3-4 команди, які можуть поборотися за титул. Це абсолютно природньо – чемпіонат із 18 команд. В Італії так само. Але в них є люди на стадіонах. У них так само, як і в нас,  є не такі сильні команди. Я  думаю, що це питання слід добре вивчити. Я не вірю, що ціна білетів впливає на кількість людей на стадіонах. Необхідно мотивувати молодь ходити на матчі. Вони всі зараз сидять вдома за комп’ютерами, телефонами, в Інстаграмі, Фейсбуці. Треба залучати їх до спорту.

Так, після Євро-2004 рівень футболу в Португалії піднявся. Тому що змінився менталітет португальських тренерів та гравців. Крім того, з боку правління було інвестовано чимало у створення футболістів та тренерів. Зараз в Португалії є три університети, які щороку випускають по 500 футбольних тренерів. Федерація постійно підтримує формування молодих талантів. Це повністю міняє менталітет португальського тренера в  продумуванні гри, а також сприяє росту футболістів. На мою думку, тут треба змінити роботу, яку проводять у футбольних школах.

Я не кажу, що Португалія – це якийсь футбольний оазис, футбольний рай. Ні, є набагато сильніші чемпіонати, ніж португальський. Наприклад,  італійський, іспанський, французький, німецький чемпіонати. У Португалії не купують дуже дорогих гравців, тому що португальці не мають таких фінансових можливостей. Нас всього 10 мільйонів, але щороку ми експортуємо молодих футболістів. Тому що в Португалії проводять правильну роботу із футболістами в школах. Результат – це не найважливіше в нашій країні. Важливе правильне уявлення про тактичні та технічні якості , які мають бути в кожного гравця. Саме тому Португалія кожного року випускає велику кількість молодих футболістів. Дивіться, Бенфіка продала найбільше гравців, заробивши на цьому 300 мільйонів євро, якщо я не помиляюсь. І зверніть увагу, це в країні, де всього 10 мільйонів жителів. Якщо розглянути, яку роботу проводять в академіях, футбольних школах, в майбутньому це принесе більше хороших футболістів задля підвищення якості українського футболу.

У Португалії федерація разом із правлінням та лігою придумала, як не маючи багато грошей, створювати хороших гравців. Ясна річ, що цей процес тривав не один-два роки. Також була змінена робота тренерів. На сьогодні важливіше мати хороших тренерів в академіях, ніж в командах чемпіонату.

Я іноземець. І для мене простіше не вдаватися в подробиці і не обговорювати це в принципі. Для мене просто прийти сюди, бути в українському футболі і непокоїтися тільки за свою команду. Але мені жаль. Я думаю, в Україні є великий потенціал. І дійсно жаль, що його ніхто не розвиває у такій великій країні, з такою кількістю жителів, такою кількістю молодих хлопців. Дуже жаль, що люди не розуміють, що можна зробити і як можна зробити.

Зараз на моєму горизонті немає чіткої цілі тренувати якусь збірну. Це дуже складно. Мені потрібна щоденна робота, щоденний контакт з футболістами. Мені потрібні тренування кожного дня, запах футболу із моїми гравцями. Я вважаю, тренерам збірних дуже важко навчити чомусь гра вців за декілька днів. Це дуже клопітка робота перебудувати футболістів і змусити показувати гру, яку хочеш ти.

Коли відбуваються зміни, завжди є опозиція людей, які не хочуть цього. Тому що люди не звикли до змін і завжди бояться чогось нового. Але я можу сказати точно, що коли якісь інновації відбуваються у футболі, то з часом вони всі приймаються абсолютно всіма. Тому що такі речі приносили тільки позитивне у футбол. Зараз за цей короткий термін існує ВАР. Він скоригував велику кількість помилок, які були в матчах. Іноді ігри бувають дуже складні, це правда. Іноді дуже важко судити деякі моменти. А ВАР – це чудовий інструмент, який принесе більше правди у футбол і допоможе арбітрам. Якщо ВАР буде приносити цю правду, я повністю за.

Суддівство в українському футболі – це те, що змушує мене нервувати. Тому що та людина, яка захищає правду у футболі, не може закривати очі на багато що. Цього сезону мене багато що нервувало. І я не така людина, яку легко розізлити. Я дуже спокійний. Але мушу визнати, що деякі суддівські рішення мене просто вивели із себе. Наприклад, в матчі Динамо – Карпати. Червона картка для гравця Карпат – просто абсурд, на мою думку. Я скористався моментом і відправив цей епізод арбітрам, яких я знаю, не тільки португальським. Я попросив їх проаналізувати той момент і всі в один голос сказали, що це нереально.

Я не читав пояснення Комітету арбітрів щодо цього епізоду, але мені цього не треба. Я вже скільки років у футболі. Ясна річ, що той, хто ближче до арбітрів, той буде їх захищати. Але я повторюю, що це неможливо. Я помиляюсь, тільки тоді, коли хочу помилятися. До речі, такі офіційні пояснення від Комітету арбітрів вони роблять не завжди. Чесно кажучи, я не розумію цього. У фіналі Суперкубка такого не було.

Я  не хочу, щоб підігравали мені та моїй команді. Я вже неодноразово говорив суддям – я не хочу вашої допомоги, щоб вигравати матчі. Я хочу правди і справедливості у всіх матчах. Якщо це пенальті, значить має бути пенальті. Якщо не пенальті – то не має його бути. Я не хочу вигравати з пенальті, якого не було. Я хочу вигравати заслужено.

Був на форумі топ-тренерів УЕФА. Там обговорювали систему ВАР. Так, в Англії її не ввели. Треба розуміти, що Англія – дуже консервативна країна. Але я вірю, що вони її скоро приймуть. З цього форуму я зрозумів, що деякі моменти по ВАРу треба уточнити, але в цілому всі тренери за введення цієї системи.

Я завжди поважав Саррі. Ще з часів його роботи в Емполі. Деякі речі в його стилі гри мені дуже подобаються. Я бачу схожість між нами. Дійсно, в організації оборони чимало моментів мені подобаються. Я навіть показував своїм гравцям, як працював Мауріціо Саррі в Емполі. Гвардіола каже, що він краде ідеї. Всі ми – крадії чиїхось ідей. І, можливо, я вкрав деякі ідеї в Емполі. Я маю на увазі ідеї щодо оборони.

Багато вболівальників й досі обговорюють мої слова про те, що Хацкевич сильніший тренер, ніж Фонсека. Таке твердження з’явилося, тому що для багатьох людей важливі лише матчі Динамо – Шахтар, Шахтар – Динамо. Я маю на увазі вболівальників та пресу. Я це розумію, але варто пам’ятати, що чемпіонати вирішуються не тільки в цих матчах. І це факт: за час мого тренерства Шахтар виграв 5 трофеїв за 2 роки. Минулого року ми виграли Суперкубок, Кубок і Чемпіонат. І склалося таке враження, ніби люди вважали, що матчі Шахтар – Динамо важливіші за це. І ось в останніх матчах, коли тренер Динамо вигравав у тренера Шахтаря, люди говорили, що ці матчі для них важливі. Я сказав те, що такі люди хотіли почути. Але ми виграємо! Ці три трофеї для мене показник. Якщо ви спитаєте мене зараз, чи я насправді думаю, що Хацкевич сильніший тренер, ніж Фонсека. Ні, я так не думаю.

Я глибоко поважаю Динамо і знаю, що там дуже багато якісних гравців високого рівня. Я завжди кажу своїм гравцям – нам треба поважати тих, кого ми називаємо своїм сильним суперником. Я мушу визнати, що у Динамо чудові футболісти. Але оскільки вони – наші суперники, звичайно, я хочу, щоб Шахтар завжди вигравав. Але я в жодному разі не чекаю матча Динамо і не думаю, що господи, хоч би вони програли. Ні, такого немає. Я думаю тільки про свою команду і про свою гру.

Коли Динамо грає в єврокубках, я в жодному разі не та людина, яка вболіває, щоб Динамо програло. Перемоги Динамо приносять очки українському футболу і роблять український футбол більш видимим. І дуже важливо, що українські команди, які грають в єврокубках, давали видимість українському футболу.

Але у нашому чемпіонаті, де Динамо – наш головний суперник, звичайно, я хочу, щоб Шахтар вигравав, а Динамо – ні. Це нормально. Якщо ви спитаєте про це тренера Динамо, він відповість те саме.

Складно мотивувати хлопців, коли є така велика перевага. Минулого року було простіше, гравці мали змогу показувати свій найкращий футбол. Той, хто хоче грати в Шахтарі, має бути завжди мотивованим, має розуміти, що треба завжди грати, щоб перемагати. Амбіції команди виявляються не у великих єврокубкових матчах, а в чемпіонаті. Я завжди кажу це своїм гравцям. Амбіції треба показувати в таких матчах. В єврокубках амбіції завжди будуть, і ми це прекрасно розуміємо.

Чесно кажучи, коли Зоря грала з Брагою, я вболівав за Брагу. Я думаю, що це нормально. Грала команда із моєї країни, моя екс-команда, в якій я був успішним і маю багато друзів. Були люди, які не захотіли цього прийняти і зрозуміти. Я жодного разу не говорив щось погане про Зорю. Навпаки, коли мене питали в Португалії про Зорю, я сказав, що Бразі буде важко із луганським клубом. Але я вірив, що у Браги вистачить класу, щоб пройти Зорю. І якщо завтра Зоря буде грати з Брагою, я знову буду за Брагу.

У наступному матчі, коли Зоря грала з німецьким клубом, і була велика ймовірність пройти далі, я вболівав за Зорю. Моя дружина свідок, що я дуже засмутився, що Зоря не пропустила і не пройшла далі. Це правда. Якщо люди хочуть дивитися на це через іншу призму, хай дивляться. Я не обманщик, я не біжу від правди і завжди говорю, як є насправді.

З Юрієм Вернидубом немає жодних стосунків. І не має бути. До речі, смішно, я мабуть, снюсь йому щоночі. Завжди, коли у нього є найменша можливість, він вимовляє моє ім’я, говорить про мене. Я думаю, що це перша річ, яку він робить, коли прокидається, це думає про Паулу Фонсека. Це неймовірно, він грав з Динамо, але почав говорити про Паулу Фонсека. Нереально. Я поважаю тренера Зорі, але немає жодних стосунків і я не збираюся заводити. Я не хочу витрачати свій час. Коли я говорив, що він хоче в Динамо, я думаю, що це помітить кожен. Але зверніть увагу, що відбувається після матчів Зоря –Динамо і Зоря – Шахтар. Мені здається, що в тому тунелі тренер Зорі просто обіймає і цілує всіх працівників Динамо. Мабуть, таке відбувається. Ні, я не бачив, я здогадуюся. Принаймні, за його словами, коли він грає з Динамо, вони такі друзі, він так добре говорить про Динамо. І в нього завжди багато поганого про Шахтар і про його тренера. Той тунель – це тунель кохання після гри Динамо – Зоря.

Так, вони  б’ються з Динамо. Але я не кажу зараз про команду і про гравців. Я кажу про дії і слова тренера Зорі. Більше нічого. І це не мої якісь видумки. Якщо ми подивимося на то, що він говорить після гри з Динамо. Думаю, всім все зрозуміло.

Зараз я відчуваю себе набагато краще, більш адаптованим, повністю розумію політику клуба. Зрозуміло, що я звик бути тут, я адаптувався. Але мушу сказати, я бачив дуже багато порівнянь з містером Луческу. Я дуже поважаю роботу Мірчі Луческу, проведену в Шахтарі. Я в жодному разі не порівнюю мою роботу і роботі Луческу. Наша робота і те, як грає команда – це різні півкулі. У нас різні ідеї, абсолютно інше бачення гри. Коли я сюди приїхав, Шахтар не виграв чемпіонат два роки поспіль. Гравцям потрібен був час, щоб адаптуватися до мого футболу. Мені здається, що зараз все змінилося. Команда Луческу була тоді і вона була іншою. Зараз це команда Фонсеки. І команда показує зовсім інший футбол.

Новачки? Звичайно, вони проходять процес адаптації. Вони мають розуміти ідею нашої гри, культуру Шахтаря, вони мають розуміти, що гра в Європі дещо інша, тому їм потрібен час, щоб адаптуватися. Ми не можемо ризикувати. Як говорять у нас, в Португалії, зразу кинути їх у клітку до левів. Ми не можемо тиснути на хлопців. Ми маємо дати їм час, щоб вони виросли в контексті команді.

Наші лідери зараз – це капітани Тайсон, Степаненко, Пятов. Ясна річ, для них це також нові функції допомагати хлопцям. На них лежить відповідальність. Водночас, без сумніву, ми втратили важливого лідера в роздягальні. Даріо був професіоналом у всіх аспектах. Можливо, це був найбільш професійний гравець, якого мені доводилося бачити за всю мою кар’єру. Це приклад для всіх.

Я думаю, що у футболі незамінних немає. Ясна річ, що це складова футбольного життя, коли команда втрачає важливих елементів. Для Шахтаря зараз неможливо було продати Фреда, ми це прекрасно розуміємо. Але якщо Фреда немає, то прийдуть інші. І ми намагатимемось побудувати нашу команду  з новими хлопцями. Чи був Бернард важливим гравцем в нашій команді? Був! Він провів два чудових роки зі мною, прекрасну Лігу Чемпіонів. Але він пішов своїм шляхом, ми зараз працюємо з іншими футболістами. Те саме із Фаундо Феррейрою, і з Даріо. Вони були важливими елементами у нашій команді, але вони вибрали свій шлях.

Максим Малишев, на жаль, мав складні травми, які потребують тривалого відновлення. Але я тримаю кулачки, щоб вже скоро він зміг відновитися і ми знову розраховували на нього. Він великий трудоголік, дуже тактично розумний гравець. Це втрата для нас.

Коваленко – це молодий гравець  з відмінними якостями. Ми провели чудові збори, де він багато працював. Ясна річ, що наразі його фізична форма дещо погіршилась. Він не так багато грає, а команда виграє. Йому треба залишатися і шукати можливості і свого шансу, щоб грати. Ми на нього розраховуємо.

Кращі гравці складають кращі команди. Чим кращі гравці, тим краща команда. Ясна річ, я не хочу втрачати кращих гравців нашої команди. Зараз Ісмаїлі – гравець, який приносить багато в нашу команду. Я не хочу втрачати його.