Футбольний на голову. Олександр Поворознюк

Володимир Звєров завітав до президента Інгульця Олександра Поворознюка, щоб перевірити його футбольні знання.

Акименко забив вже 102 м’ячі. Вважаю, що він може стати найкращим бомбардиром в історії Першої Ліги. Ми з ним вже продовжили контракт. У нас з ним є певні домовленості. 

Чи задоволений комплектацією команди? Та навіть занадто! Я вважаю, що у нас зібрані найкращі гравці Перщої Ліги. А от як вони потягнуть Вищу лігу, якщо ми вийдемо туди. А ми вийдемо! Подивимося. 

Одна нога Тайсона, мабуть, більше коштує, ніж всі трансфери Інгульця. Я називаю речі своїми іменами. У нас приземлені зарплати, у нас приземлені хлопці. Ми просто б’ємося за рахунок самовіддачі. Виходимо, врубаємося в кожному матчі. А там великі ціни. В мене голова крутиться. 

Найдорожчий футболіст в Інгульці? Я думаю, Ковальов. Ще Лупашко, Балан, Павлов. Це гравці реально Вищої Ліги. Я не вважаю себе олігархом. Я просто оцими руками заробляю гроші і витрачаю їх на задоволення – на футбол. У нас прийнято, що якщо ти спонсуєш футбол, то ти вже буржуй. Футбол – це частинка мого життя. Я, мабуть, найдобріший президент на білім світі. То я з вигляду такий. Я пряма людина. Тому мене футболісти і люблять.

Якщо я сказав дам мільйон за перемогу над Зорею. А тут зі мною не розраховуються, я кажу, мені віддадуть, я з вами розрахуюсь. Кажу, хлопці, зі мною через два дні розрахуються, я вам відам. А мені все не віддають гроші, обманюють, не привозять мені гроші.  То я пішов у банк – зняв гроші і розрахувався з хлопцями. А тоді вже чекаю, коли мені віддать гроші. Я не можу дивитися в очі, коли щось пообіцяв. Хлопці свій мільйон вже отримали. 

За Шахтар дам 10 мільйонів. Думаю, що дам більше. Я плачу гроші за емоції. Із Шахтарем навіть якщо мии програєм, ми підемо з поля з високо піднятою головою. Ми з Шахтарем будемо грати у футбол. Або ми отримаємо торбу, або ми переграємо Шахтар. Третього не дано. 

Це був випадковий проект. Десна. Мені його віддали за борги. за 2 млн 800 тис. Переоформили повністю. Дивлюся, база, стадіон. Приїжджаю до мера, кажу, покажіть, де моє. А мер каже, немає нічого твого. Все муніципальне. Тоді я зрозумів, що це просто політична гра. Якщо хочеш підтримувати нас – будеш грати на Гагаріна. Якщо – ні, то шукай десь у селі. У тебе футбольний клуб Десна на папері. Для того, щоб займатися футболом, треба мати все своє: поля, стадіони, бази. Тоді я приїхав додому. І щоб довести, що я невипадково,  хотів від душі зробити для Чернігова, зробити це вдома!

Мене багато поливали багном в Інтернеті, зокрема вболівальники Десни. Чого він сюди прийшов? У нього грошей нема? Мене це розлютило. Якщо в мене немає грошей, я зроблю це все, тільки вдома. У мене були напружені стосунки з фанами Десни. Але зараз все добре. Ми поговорили, вони теж не дурні люди. Дізналися всі сторони медалі. На останню гру, коли вони приїжджали, потиснули руки один одному, поспілкувалися, зробили фото на пам’ять.

Так, фани Десни просили, щоб їх не садили в легендарну клітку. До речі, фанів Десни приїхало найбільше за весь час, скільки до нас приїжджало фанів. Вони вели себе дуже ввічливо. Найбільш порядно із усіх. 

Та клітка робилася для фанів Металіста. Коли Металіст приїжджав у Володимирівку, коли ми ще грали у Другій Лізі. Всі паркани обписані свастикою, фарбою. Коли грали на Кубок із Волинню, фани приїхали зранку. Я подзвонив бігом,  щоб відкрили ресторан, сказав, шоб зробили шашликів. Люди з дороги, думаю! Приїжджаю, а вони поскуповували всі сірники, зробили пірамідки, підпалили. Всі столи горять. Я цього не розумію. 

Інгулець Арена буде коштувати десь 3 млн євро!

Прізвисько Папа мені дали після того, як я пропрацював першу  п’ятирічку і вивів хазяйство з банкротів. Люди з кожного двора мені на День народження, всі пайовики скинулися по 2 і 3 грн і купили номера ПАПА. Хотіли зробити Батько, але не вистачило однієї літери. Я їжджу на цих номерах. І пишаюся тим, що я це заробив своїм авторитетом. Бо я  ставлюся до людей по-людськи, а до інших – по-бл**ські. 

Були гравці, яких ми запрошували їхати в Інгулець, але вони вибирали місто. Наприклад, Миколаїв. Навіть на половину меншу зарплату. Я вважаю, що якщо людина хоче грати у футбол і рости. Тут для футболу є все. А ті, хто хоче і на дискотеку, і бари. Але ми зараз маємо таку проблему. Раніше ми запрошували в Інгулець, а тепер до нас просяться. Тут черга.  І вже навіть сезон закінчився, а скільки футболістов хочуть себе бачити в Інгульці. У Лавріненка вже є список. Є із Першої Ліги, і навіть з Вищої.  Ми просто взяли своєю стабільністю. У нас зарплата з перого по перше.  Якщо ми даємо за щось преміальні, то ми одразу їх виплачуємо. Якщо Поворознюк сказав А, то він скаже і Б!

Думаю, Лавріненко зробив дуже багато для команди і зробить ще не менше. Він закріплений за мною, як земля колгоспу.Він буде вічним тренером Інгульця. Ми один одного доповнюємо. Я – буря в стакані. А він сам спокій. 

Найбільше платив 250 тис грн за футболіста. 

Я поїду в Запоріжжя з командою. Своєю присутністю я їх трохи заспокою. Я їм кажу, пацани, ми вже зробили подвиг. Вони переживають. Є завдання – виграти. Того й переживають!