Паулу Фонсека: Я ніколи не брешу своїм футболістам

Наставник донецького Шахтаря Паулу Фонсека розповів FootballHub свої секрети лідерства.

Чи легко управляти мільйонерами?

Я не знаю, багаті вони чи ні. У мене немає доступу до їхнього банківського рахунку. Але зрозуміло, що це процес, який на початку непростий. Він дуже пов’язаний з тим, як ми на них впливаємо. Як ми можемо змусити їх працювати і грати. Ми навіть беремо участь в їхньому особистому житті. Це комплексний процес, але він є складовою нашого лідерства.

Є одна річ, яку я не забуваю. Мої гравці про неї знають. Я ніколи не брешу своїм футболістам. Я завжди кажу їм правду. Іноді може бути складно і гірко чути цю правду. Іноді я можу бути дуже серйозним і жорстоким навіть із ними. Але це буде завжди правда. Вони знають, що зі мною брехні не буде.

Я думаю, вони визнають, що це правдиве ставлення. Тоді вони стають простішими і відкритішими. І слава Богу, у мене завжди були чудові стосунки з моїми гравцями.

Наскільки ви суворий лідер?

Коли потрібно, я дуже жорсткий зі своїми гравцями. Я кричу, жестикулюю, я говорю, я вимагаю. Але є одна надважлива складова.

У команді має панувати хороша атмосфера. І те, що я намагаюсь завжди створити – це позитивний мікроклімат у колективі. Разом з тим, коли мені треба втрутитися жорсткіше і серйозніше, я від цього не відмовляюся. Я це роблю. І вони вже це знають. Гравці розуміють, коли це трапиться. Я думаю, що це нормальна складова будь-якого тренера. І щоб футболісти це розуміли, потрібні вимоги.

Коли щось іде не зовсім правильно і механізм ламається, треба привертати їхню увагу. І у мене з цим немає жодних проблем.

Хто є для вас прикладом лідера?

Я більше стежу за людьми, які пов’язані з моєю професією. Серед тренерів є чудові лідери. Це дійсно дуже важке завдання – бути лідером для понад 20 різних особистостей та характерів.

Це складно. Я можу сказати, що в Європі, особливо у Португалії, є дуже багато компаній, які спілкуються з тренерами з питань лідерства. Вони шукають приклади, як тренери керують своїми командами. Це дійсно важко і не кожному під силу. Але разом з тим це круто.

До слова, у кожного тренера свої секрети роботи з командою і він має свої взірці, з яких намагається брати приклад. Ось що з цього приводу думає головний тренер збірної України Андрій Шевченко (ред):

Паулу Фонсека теж має свій взірець для наслідування (ред):

Людина, яка мене найбільше надихає – це Пеп Гвардіола.

Десь засумував один Жозе Моурінью…

Ні (сміється). Дивіться, Жозе Моурінью був дуже важливим для мене. Хоча я ніколи з ним не працював. Але він надзвичайно важливий для португальського футболу. Моурінью винайшов менталітет португальського тренера.

Це фахівець, якого я дуже поважаю. Але мій спосіб і мій стиль гри більше пов’язаний з тією шаленою любов’ю до футболу, яка є у Гвардіоли. Хоч я не намагаюся нікого копіювати. Це мої ідеї. Моя робота ґрунтується на тому, у що я вірю.

Щоб ви сказали молодому тренеру Паулу Фонсеці?

Я сказав би йому жити і любити свою професію. Як роблю це я щодня. Я думаю, що цей Паулу Фонсека не багато навчив би того Паулу Фонсеку. Я так робив завжди.

Якби ви писали книжку, то про що вона була б?

У мене є мрія написати книгу. Одного дня, коли я матиму для цього час, я обов’язково це зроблю. Не знаю, чи буде ця книга про мою кар’єру чи просто про футбол. Можливо, це буде романтична історія або казка для дітей. Але я маю таку мрію, яку хочу реалізувати.

Але якби зараз я писав книгу про лідерство, я б говорив про любов, правду, натхнення, знання та амбіції. Це ті параметри, які я б використовував, якби говорив про лідерство.

Які правила ви встановили, коли прийшли у Шахтар?

Їх було багато. Їх було стільки, що мені навіть важко всі перерахувати. Наприклад, не можна використовувати мобільні телефони в їдальнях.

Коли ми заходимо в їдальню на обід, ми робимо це всі разом. Хлопці можуть вставати зі столу, тільки коли всі поїли. Всі разом піднімаються і йдуть. Питання з розкладом. Хлопці не повинні запізнюватися, інакше вони платитимуть штраф. Питання одягу. Ми маємо завжди бути в усьому однаковому. Дисципліна – дуже важлива складова в колективі. І є багато правил, щоб все працювало.

Цього сезону Шахтар підписав португальців – скаута Жозе Боту і тренера Нуну Роману. Ви будуєте свою імперію?

Ні (сміється). Для мене не важлива національність. Для мене важливий професіоналізм. Ці дві людини дуже компетентні у своїх питаннях. В жодному разі я не будую тут своє португальське королівство.

Що відбувається?! Футбол постійно еволюціонує. І прихід Нуно пов’язаний з удосконаленням процесу тренувань. Його робота дуже специфічна. Він контролює усі фізичні дії кожного гравця на полі.

Жозе – це ім’я-мрія для скаутингу в Європі. Було багато клубів, які мріяли його підписати. Шахтар також побачив чудову можливість отримати одного із найкращих скаутів Європи. Я думаю, що клуб вчинив цілком правильно.

Чому продовжили контракт із Шахтарем?

Тому що відчув себе мотивованим на це. Перше, мені подобається бути в Україні і в Шахтарі. Я дуже добре почуваюся тут. У мене з’явилася можливість продовжувати роботу, яку я розпочав два роки тому. Я завжди говорив, що залишу Шахтар заради клубу, в який я буквально закохаюсь. Я маю перейти в амбітний проект.

У мене було декілька пропозицій з хороших європейських клубів, але вони мене не мотивували настільки, щоб я переїхав. Можливо, це були найголовніші мотиви, які призвели до того, що я залишився тут. Але я маю сказати, що я відчуваю себе дуже добре тут, в Шахтарі. Має відбутися щось таке, що навіть не змусить мене замислитися. Я працюю у великому клубі. Я тренер великого клубу. Я хочу продовжувати тренувати тут, або в іншому топовому клубі.

Які клуби вас запрошували?

У мене були пропозиції з Англії, Китаю, Туреччини, Німеччини і Росії. Було складно, але щоб змінити клуб, має статися щось таке, що буде набагато краще за Шахтар. І не змусить мене навіть думати. Я хочу грати, щоб вигравати.

Чи готові ви всю кар’єру провести в Україні?

Чесно кажучи, думаю, що такого не трапиться. Мені дуже подобається бути тут, але я ставлю перед собою амбіції для нових викликів, нових країн, нових чемпіонатів. Я думаю, що рано чи пізно це все буде.