Рауль Ріанчо: в Іспанії мене запитували про Миколенка і Бурду

Автор: Ірина Козюпа

Екс-тренер Динамо і збірної України Рауль Ріанчо відверто поговорив з FootballHub.

Читай ПОВНУ версію інтерв’ю з іспанським тренером.

Я приїхав до Києва, щоб завершити деякі справи зі своїм контрактом з Федерацією футболу України. Також я хотів побачити свого друга Еду, який завжди в моєму серці (іспанський тренер-методист Динамо Едуардо Докампо).

Я бачив гру Динамо проти Чорноморця. І мені подобається команда. Чому? Багато молодих українських гравців. У цього Динамо великий потенціал. Але треба трохи терпіння – 1 чи 2 роки. І тоді буде результат.

Мені подобається Бурда, Шапаренко, Шепелєв, Миколенко. У Бесєдіна був хороший другий тайм з Чорноморцем. Звичайно, не можу не виділити Циганкова. Зараз в Динамо дуже класний колектив.

Хто найбільший талант в Динамо?

Звичайно, Циганков – топ. Але не тільки він. Шепелєв – супер гравець. Коли він без м’яча, то він завжди дивиться направо і наліво. Шапаренко – це динаміка.  Але не тільки вони. В Динамо багато гравців і великий потенціал.

Ви хвалите Динамо, але у команди трапляються провальні матчі. Як це пояснити?

Багато молодих гравців. В один день можна грати, як Бразилія чи як топ-команда. А в інший день може бути команда-катастрофа. Це нормально для молодої команди. Це як шампанське. Ось чому я сказав, що треба трохи терпіння.

Віктор Циганков у 20 років став капітаном Динамо. Очікували такого від півзахисника?

Потенціал Віктора Циганкова було видно давно, але не треба забувати, що він виконав велику роботу з тренерами Академії Альберто, Унаї і Вісенте. Треба їм за це подякувати. Вони три роки працювали в Динамо і теж трохи допомогли.

Коли йому варто переїжджати в Європу?

Все треба робити у правильний момент. Можна зарано поїхати в Європу і там провалитися. Треба бути готовим морально та психологічно. Зараз Циганкову ще рано йти з Динамо. Не можна перестрибувати. Віктор сам має знати, коли він буде готовий грати в Європі. Циганков молодий і йому не варто дуже поспішати.

Ідеальна ліга для Циганкова – це Іспанія. Гарне вино, смачний хамон, чудова погода. Це жарт, звичайно. Коли Віктор буде готовий, то зможе грати у будь-якій лізі. Чемпіонат Англії – дуже сильний і контактний. В лігах Німеччини та Іспанії свої особливості. Але Циганков зможе собі всюди дати раду, якщо буде готовий до цього фізично, тактично і психологічно.

Віктора часто турбують травми. Як це можна вирішити?

Травматичність – це теж етап зрілості. Кожна травма чи ушкодження дають якийсь досвід. З кожним разом у нього буде все менше травм. Віктор ще дуже молодий і тільки розвивається. Циганков виглядає дуже добре і сильно. Все у нього буде добре.

Які у вас стосунки з Хацкевичем?

Коли я працював з Ребровим у першій команді Динамо, Олександр Хацкевич тренував другу команду. Я приїхав до Києва, щоб вирішити питання з Федерацією футболу України з приводу мого контракту та інших моментів.

Хочу сказати Саші Хацкевичу, що я приїхав тільки вирішити свої питання з ФФУ. Я бачив команду Динамо. Дуже багато молодих гравців.  Треба терпіння. Хацкевич проводить дуже хорошу роботу. Я впевнений, що Динамо за 2 роки стане чемпіоном України. Даю 150%.

Спілкуєтесь із Сергієм Ребровим?

Він мій хороший друг, хороша людина і тренер. Він мій друг. Можу сказати, що Сергій Ребров, як брат мені.

Наші із Сергієм Ребровим стосунки були наче у подружжя, але без сексу. Як і в будь-якій сім’ї, як би ви одне одного не любили, все одно виникатимуть суперечки. Така ситуація була в нас. Наш тренерський штаб розумів одне одного з погляду. Все було чітко, але не без дискусій.

Ми сперечалися практично щодо всіх питань – від тренувань і до стартового складу. Але ми були однією великою сім’єю в Динамо. Батьки – це Рауль Ріанчо і Сергій Ребров. А футболісти – це наші діти. І ми весь час вирішували, як їх правильно виховувати. І не запитуйте, хто був татом, а хто мамою. Не треба (сміється).

Все змінювалося. Не обов’язково один завжди був злим, а інший завжди добрим. Все залежало від ситуації і від того, кому дати по попі, а кого погладити по голові. В нас була ідеальна команда.

Що пішло не так?

Є ситуація, коли гравці входять у зону комфорту. Як тільки вони розуміють, що все добре, вони розслабляються. Є тільки два шляхи мотивації – змінити гравця, або змінити тренера. Я не бачив, як їх можна мотивувати.

Можливо, це була моя проблема. Коли я зрозумів, що не можу ніяк на них вплинути, я пішов до президента.

В будь-якій країні пріоритет має бути у своїх гравців. Якщо команда українська, то спочатку треба дивитися на українських футболістів. А вже потім на легіонерів. Іноземці потрібні, щоб створити конкуренцію і підвищити рівень команди. Якщо легіонер не кращий за українця, то для чого його підписувати?

До деяких гравців мої слова перестали доходити. Я не міг до них достукатися. Я говорив Сергію: «Я вже не можу їх мотивувати, треба щось робити». Я сказав про це також президенту клубу Ігорю Суркісу.

Президент відповів, що він не може змінити 5 гравців. Суркіс і Ребров самі все розуміли, але нічого не могли зробити. І я вирішив, що треба йти.

Гравці виграли все, що могли і розслабилися. Така людська риса. Динамо двічі поспіль стало чемпіоном і здобуло національний кубок. І все, що говорили тренери заходило в одне вухо і виходило в інше.

Євген Хачеріді говорив, що ви багато кричали?

Так, я дуже емоційний. Гаряча кров. Я завжди хочу перемагати. Я ненавиджу програвати. Навіть коли граю вдома в настільні ігри, я завжди хочу вигравати. Так, це правда. Я кричав: «Хачі, давай!»  Я любив Хачеріді. Він супер людина, але через два роки перестав мене чути.

Команда досягла великого результату і вже не було до чого прагнути. Коли ти досягаєш вершини, то все чудово. Але, що потім? Яка наступна мета? Коли все виграєш, то втрачаєш мотивацію. Чиста психологія. Чому Хосеп Гвардіола пішов з Барселони? Він виграв все з командою і вже не мав чим мотивувати своїх гравців.

Ви працювали з Ребровим і Шевченком. Яка різниця між ними, як тренерами?

Вони різні особистості. У кожного свій характер. З Ребровим у нас склалися ближчі стосунки тільки тому, що ми працювали кожного дня. Після двох з половиною років разом ми вже були наче пара. А у збірній з Шевченком ми працювали менше і не так регулярно. Але з Шевою в мене теж хороші стосунки.

У Реброва тренерський потенціал розкрився більше, бо у нього було більше можливостей тренувати команди. У нього більше досвіду. А Шева ще до кінця не розкрився, як тренер тільки тому, що він працює у збірній. Можливо, у майбутньому він очолить якусь команду і там зможе себе показати.

Чому пішли зі збірної України?

Мені не вистачало адреналіну, який тренер отримує, коли працює кожного дня. Це одна з причин. Про іншу розкажу в нашому наступному інтерв’ю.

Як вам група збірної України у відборі на Євро-2020?

У Лізі Націй команді вдалося вбити двох зайців – виграти свою групу і награти молодих гравців. У відборі на Євро-2020 Україна, Португалія і Сербія розіграють між собою два перших місця у групі.

Португальці – це історично сильна команда. Сербія має багато талановитих і молодих гравців.

Які ваші плани на майбутнє?

Ніколи в житті не хотів бути головним тренером. Я комфортно почував себе другим номером чи тренером з фізпідготовки. Мені 58 років, але в мене немає сивого волосся. Це тому, що я не головний тренер.

Але я спробував бути головним тренером і мені сподобалося. В мене з’явилося кілька сивих волосин на скронях. Сивина мені личить. Далі хотів би працювати саме головним тренером.

Мій батько завжди мріяв, щоб я працював головним тренером. Він помер за місяць до того, як я став виконуючим обов’язків у Спартаку. Батьку було 88 років і він ще сам водив авто.

Хотіли б тренувати в УПЛ?

До мене дуже добре ставилися в Україні. Я спокійно повернувся б працювати сюди, якби були пропозиції. Я родом з Кантабрії. В цьому регіоні Іспанії працює багато українців. Мене впізнають і навіть там я відчував гарне ставлення.

Що скажете про рівень УПЛ?

Можливо чемпіонат не такий видовищний. Адже у команд зараз менше грошей. В Іспанії телебачення платить великі гроші за права. Ці кошти клуби можуть витрачати на трансфери. Українські гравці з гарним потенціалом. Вони можуть конкурувати з європейськими командами. В кризовий період завжди з’являються хороші гравці. В Україні є футболісти, які можуть вистрілити.

Коли все добре, то можна купити гравців в Іспанії, Італії, Франції чи інших країнах. А коли немає грошей, то треба самим працювати, щоб виховати власних гравців.

В Іспанії мене запитували про Миколенка і Бурду. Команди в Іспанії мають по 15 людей у тренерському штабі. Скаути слідкують за різними країнами. Хтось відповідає за Польщу, Україну, Румунію та Болгарію. Інший шукає футболістів у скандинавських країнах чи Південній Америці. Гравців довго ведуть перед тим, як підписати. Немає такого, що сьогодні побачив, а завтра вже відбувся трансфер.

Які перспективи Андрія Луніна в Реалі?

Вже давно було видно, що Андрій Лунін гратиме в європейському топ-чемпіонаті – Англії, Іспанії чи Німеччині.

Він не просто воротар, а воротарище! Його трансфер був лише питанням часу. Шкода, звичайно, що його не забрали собі Динамо чи Шахтар. Йому 20 років, а здається, що 45. Я говорю про особистість, ставлення до роботи.

Бачив матч Атлетика із Зорею у Лізі Європи. Глядачі в Більбао найкраще в Іспанії знаються на футболі. І вони аплодували Луніну за його гру.

Андрій гратиме в Реалі. Якщо клуб когось купує, то це не просто так. Але молоді гравці мають грати кожен матч, щоб розвиватися. Зараз в Луніна не має такої можливості у першій команді, тому поки його відправили в оренду набиратися досвіду.

Лунін може стати новим Касільясом для Реала. І він майбутнє збірної України.

Чому не вийшло в Євгена Коноплянки в Іспанії?

Йому забракло часу, щоб адаптуватися. В іспанських тренерів дуже мало часу, щоб чекати поки гравець  розкриється. Кожних вихідних тебе можуть повісити. Кожен новачок, коли приходить, має відразу давати результат. Хоча Коноплянка – дуже хороший гравець.

Які у вас стосунки з Ігорем Суркісом?

Прекрасні! Ігор Суркіс із старої гвардії. Він прихильник системи Лобановського, яка все контролювала. А в сучасному футболі вона вже не працює. Зараз інша філософія гри. Вісім очей бачать краще, ніж два. Також немає поділу на головного чи другого тренера. Є тренерський штаб який працює на результат. Очевидно, Суркіс цього не зрозумів. Тому і сказав, що я беру забагато на себе. Ніхто не тягнув ковдру на себе. Ми всі працювали у команді.

Розкажіть про іспанських тренерів в Академії Динамо.

Це була ініціатива Григорія Суркіса. Саме він хотів  запровадити в Динамо іспанську модель. Українська більше спрямована на фізичну підготовку. Іспанська модель базується не на силі, а на інтелекті. Перемагає не найшвидший чи найсильніший. Першим до мети приходить той, хто найшвидше думає.

Наприклад, ти бачиш Шепелєва на полі. І він здається дуже повільним гравцем. Але він найшвидший в прийнятті рішень. Він завжди добре обирає позицію, бо думає до того, як отримає м’яч. Ось це і є форма тренувань в Іспанії – думати швидко, швидше, ніж суперник. Якщо іспанці гратимуть зі скандинавами з боку сили, то вони завжди у нас виграють. Так само українців та росіяни. Тому нам, іспанцям, треба швидше думати від вас. Ця ідея сподобалася Григорію Суркісу. Спочатку в Динамо почав працювати я. А потім в Академію прийшли Унаї, Вісенте та Альберто. І вони дали результат. На третій рік їх роботи Динамо виграло чемпіонат у всіх вікових групах.

Українські гравці сильні фізично і технічно, але в тактиці програють.

Тактика – це припинити думати про самого себе і почати думати за команду. В України більше володарів Золотого м’яча, ніж в Іспанії. У вас є потенціал, але його треба розвивати.

Чому говорили про Путіна на прес-конференції?

Після кількох матчів один журналіст запитав у мене: “Ти знаєш, що не залишишся тренером команди?”. Я відповів: “Про це мені нічого не відомо. Знаю лише, що я зараз треную “Спартак”. Він наполягає — мовляв, уже повідомили в клубі, що ти не будеш тренером, що буде новий тренер. Тоді я кажу: “Мене тренером назначили президент, віце-президент клубу і сам Путін, так що я продовжу працювати!”. Тобто я сказав це лише для того, щоб зупинити журналіста, який дістав мене цими запитаннями про відставку. Я вже просто не знав, як його зупинити — документи показати чи як ще довести, що ось я тут, все ще працюю тренером?

Так що це несерйозно, просто жарт. Це було для того, що зупинити натиск цього журналіста, тобто якби це було в Україні у подібній ситуації, я б сказав, що мене тренером назначив віце-президент клубу, президент Суркіс і навіть сам Порошенко! Тобто я сказав це, аби тільки той журналіст залишив мене у спокої і більше не чіпав з тим запитанням.

Футбол — це явище, яке об’єднує людей. Це те, що сприяє дружбі, в Європі та світі… Моє ставлення однакового хороше до футболу в Україні та Росії. Футбол — це унікальне явище, якому під силу об’єднувати народи і навіть зупиняти війни, тому мені здається, що треба більше думати про футбол, про речі, які об’єднують, ніж про ті, які роз’єднують.

Політика та футбол несумісні. Якби ж тільки можна було вже повністю зупинити цей конфлікт, оскільки люди його дуже важко переживають. Багато людей страждають, багато сліз проливається, багато горя випало на людські долі, це дуже сумно і дуже складно пережити. Особливо це відчувається зараз, у період різдвяних та новорічних свят, що є часом єднання людей, важко думати про тих, які не можуть радіти, бо страждають.