Жозе Боту: Бразилія залишиться пріоритетним ринком для Шахтаря

Автори: Роман Бебех, Ірина Козюпа

Великий ЕКСКЛЮЗИВ FootballHub! Головний скаут донецького Шахтаря Жозе Боту про секрети професії, свої зіркові трансфери та український футбол.

Я керую селекційним департаментом Шахтаря. Моя головна функція – скоординувати та організувати скаутів, які є у клубі та скласти список гравців, які можуть бути нам цікаві.

Для початку хочу сказати, що  я не приїхав сюди вчити когось чомусь. У Шахтаря і так гарна структура, якщо ми поглянемо на минулі трансфери клубу. Варто лише згадати, хто приходив, і в які клуби потім йшли гравці.

Але я приніс деякі свої ідеї. Стараюсь організувати роботу так, щоб прийняти нові виклики трансферного ринку. Зараз важче (аніж 5-10 років тому) підписувати нових футболістів. Але ми не можемо далеко відходити від концепції клубу.

У селекційному департаменті Шахтаря працює 8 людей. Шестеро з них – українці. Для мене один із важливих факторів – робота з місцевими. У Бенфіці скаутська структура не дуже відрізняється. В Манчестер Юнайтед, Манчестер Сіті – 60-70 скаутів. 6-10 скаутів вистачає для якісного функціонування структури. Чим менша структура, тим швидше доходить інформація до того, кому потрібно. Коли структура велика, то інформація довго йде. Може бути зіпсований телефон. І коли інформацію отримує той, хто приймає рішення – буває вже пізно. Ринок швидко працює. І ці паузи можуть шкодити трансферам. У Бенфіці, як і в Шахтарі, останнє слово залишається за президентом клубу.

Бенфіка ризикує та купує багатьох молодих гравців і віддає їх в оренду. Треба знаходити талановитого футболіста та чекати, поки він досягне топового рівня. Економічні можливості англійських клубів і таких грандів, як Реал чи Барселона, дозволяють їм платити за сформованих гравців по 50-80 мільйонів євро.

Єдина можливість для таких клубів, як Шахтар та Бенфіка, у яких немає надпотужних економічних можливостей, підписати футболіста раніше. Ризикнути – купити тих, у кого є потенціал, а потім довести їх до топ-рівня.  Ми шукаємо молодих гравців, які перебувають у топових командах і є сумніви, чи можуть вже зараз грати у першому складі.

Придбання Майкона, Сіпріано, Фернандо? Так, це трансфери, які відповідають цій системі. Купувати гравців із команд U-20 та  U-19 – і чекати, поки вони виростуть. Зрозуміло, що на це потрібно 2-3 роки.

Чи буде Бразилія пріоритетним ринком для Шахтаря? Так. Ми не можемо не дивитися на Бразилію. Для мене – це країна, яка дає найбільше талантів у світі.

Був момент у Бенфіці, коли керівництво захотіло більше європейських гравців, ніж бразильців. Це було пов´язано з тим, що легше продати європейського футболіста в англійську лігу, ніж бразильця. Тому ми вирішили більше зосередитися на європейських країнах. Це не пов´язано з ігровими характеристиками. Суто з економічною стратегією.

На які якості гравця звертаю увагу, коли обираю новачка? Важлива річ, що ти шукаєш гравця не для себе, він потрібен клубу і тренеру. Ти маєш розуміти, що потрібно їм, а не особисто тобі. Один із позитивних факторів – наші з Паулу Фонсекою футбольні смаки збігаються. Коли знаходжу футболіста, який дуже подобається мені за своїми якостями, то він так само подобається Паулу. Шахтар за останні 10 років підписав багато сильних технічно, розумних та інтелектуальних гравців. Для мене важлива техніка та розум, можливість швидко приймати рішення. І правильні рішення. Це для мене найважливіші фактори. Саме це я шукаю у футболісті.

Коли ти працюєш селекціонером, то ти працюєш не для себе, а для когось. І коли ти працюєш в англійському клубі, і тобі говорять, що кожен футболіст має бути вище 1,90 см, то це основний критерій. Хоча для мене  зріст не важливий. Але я маю шукати саме це. Це моя робота.

Один із тренерів Бенфіки хотів, щоб уся центральна вісь (центральні захисники, центральні півзахисники, нападник) була ростом понад 1,85 см. Якщо я пропонував гравця зростом 1,83 см, він закочував очі. Ріст – це не так важливо для мого розуміння футболу. Для деяких тренерів це надзвичайно важливо. Тому я маю пристосовуватися до таких тренерів. Дозвольте я не називатиму імені цього фахівця.

Що таке ігровий інтелект гравця? Є футболісти добре розвинені технічно та фізично, але вони не розуміють гру. Приймають невірні рішення. Інший з десяти рішень прийме дев’ять правильних. Вони знають, що треба робити у кожному епізоді. Для мене це ключовий критерій. Є речі, яких вчать, а є люди, які наділені цим від природи. Вони самі відчувають, які рішення треба приймати. Я не кажу, що це пов´язано зі школою, чи гарним навчанням. Але це точно пов’язано з інтелектом і розумінням гри. Треба розуміти, чого гра потребує у певні моменти. Саме ці характеристики є у топових  гравців. Беремо 20 найкращих футболістів. Хтось швидший, хтось вищий, хтось менший. Головні характеристики – робота з м´ячем і думка.

У Бенфіці я працював з п’ятьма різними тренерами. Скажу чесно, що з більшістю тренерів мені щастило, і їхнє бачення гри мені подобалося. Якщо ви запитаєте, з ким краще працювати: з Гвардіолою, чи з Моурінью, то я б обрав іспанця. Він мені більше подобається. Хоча з Жозе у мене дуже добрі стосунки.

У кожного досвідченого скаута є історія, як він побачив великого футболіста, але його з різних причин не купили. У мене є кілька таких історій. І було навпаки. Мені здавалося, що гравець топовий, а виявилося не так. Ми любимо говорити, що все було добре, і які ми молодці, але буває інакше.

Я запропонував одного футболіста Бенфіці. Це був Філліпе Коутіньйо. Зараз він у Барселоні. Тоді я не зміг вмовити президента. Хлопцеві було 16 років. І я казав президенту: “Купуй цього гравця, це топ-рівень”. Але він відповів: “Ні, так не буде, ти дурний, ти не розумієш, про що говориш – хлопцю лише 16 років. Про що ти думаєш?”

Це перший гравець, якого не взяли. Якщо говорити про останні новини, то був футболіст, який грав у дублі однієї французької команди. Він на той момент коштував 3 мільйона євро. І президент його не захотів. Я розумію, що заплатити 3 мільйона євро за гравця дубля важко, але це був Дембеле, який зараз теж грає у Барселоні.

Я не хочу говорити, що ми когось розкрили. Цим займаються тренери. Ми маємо зрозуміти, чи цей футболіст підійде нашому клубу, чи виросте до найвищого рівня. Мені не подобається, коли говорять, що скауты розкривають футболістів. Правильніше сказати, що я йду на ризик, ставлю свою голову на те, чи підійде нам цей футболіст. Це правильніше, аніж говорити, що я відкрив футболіста. Є різниця у цих поняттях. Зараз ти не відкриєш нічого нового. Усі футболісти відомі клубам. Треба повірити, що футболіст підійде,  ростиме і прийматиме правильні рішення. Це головне у скаутингу.

Як часто я ставив свою голову за гравця? Дуже часто. 7 років тому у Бенфіці нам був потрібен 8 номер. Тренер просив гравця. Аксель Вітсель — це футболіст, якого я любив. Я пропонував його. І я постійно повторював, що потрібно брати Вітселя на цю позицію. Одного дня президент сказав: “Я не хочу про нього більше чути”. Я переконав його купити Акселя. Він здався: “Я куплю його, але якщо він не заграє, то я звільню тебе”. Я кажу: “Добре, але якщо він заграє і ви його продасте, то дасте мені один відсоток з перепродажу”. Він погодився. Вітсель прийшов у Бенфіку, а згодом клуб продав його за 40 мільйонів клуб у Зеніт. Президент потім сказав, що пожартував і не звільнив би мене, якби футболіст не підійшов (сміється).

Один із головних секретів гарного скаута – мати свої канали отримання інформації. Людей, яким можна вірити. Якщо ти даси мені 10 інсайдів і 9 будуть правдивими, то я повірю тобі. І поїду у будь-який клуб подивитися гравця. Одного разу я отримав інформацію від людини, яка не є агентом, чи спортивним директором. Він сказав, що є молодий хороший воротар у дублі. Я побачив, що він топ. Він грав за команду 21-річних у 17 років. Це був неймовірний футболіст. Це Ян Облак, який починав свою кар’єру в Олімпії з Любляни.

Якщо футболіст є топ-талантом, то, щоб відчути це, треба 2-3 матчі. Якщо слабкий, то вистачить і половини тайму, щоб зробити негативний висновое. Це залежить від гри і від того, що ти шукаєш. Є позиції, які важчі для прийняття рішень. Тепер ми маємо Wyscout. За один тиждень можна побачити всі матчі гравця. Оцінити всі його дії. Не треба чекати тиждень за тижнем. Іноді вистачає 4-5 матчів, щоб відчути футболіста. Іноді 10-15 хвилин.

А іноді, щоб зрозуміти, що це топ-футболіст вистачає кількох моментів. Я бачив один із перших матчів Едена Азара за Лілль. Вони програвали з великим рахунком, а він вийшов на поле і за 15 хвилин перевернув гру. Йому було всього 16 років. На стадіоні був я та ще 22 скаути інших клубів, які приїхали, щоб побачити Азара. Я повернувся у клуб і треба було переконати президента заплатити 20 мільйонів за молодого хлопця. Мені сказали: “Дуже дорогий футболіст, треба дивитися інших”. Я відповів: “Це він. Нам потрібен саме він”.

11 років тому, коли я прийшов у Бенфіку, ми шукали правого захисника. І першим, кого ми хотіли запросити, був Даріо Срна. Але хорват сказав, що не піде з Шахтаря.  Також  ми уважно стежили за Юнацькою Лігою чемпіонів та були зацікавлені у переході до Бенфіки Віктора Коваленка.

Для мене дуже важливо дивитися матчі наживо. Що тобі показує відео? Те, що показує ТБ. Телебачення показує те місце, де розвивається гра. А ти хочеш подивитися на дії лівого оборонця, коли атака йде на правому фланзі. Телевізор цього не покаже, адже гра відбувається в іншому місці. Це пов´язано з їхньою реакцією та переміщенням на полі. Техніка бігу. Це ти також побачиш наживо. У програмах можна прочитати усе в короткий період часу. Сьогодні я можу закритися в кімнаті і за кілька годин подивитись, як гравець виступав за останній рік. Коли я починав, цього всього не було. Взагалі нічого не було з нових технологій. Ти хотів подивитися гравця. Якщо є сумніви, треба чекати тиждень і потім ще тиждень. Зараз за кілька годин можна порівняти всі його сезони у Wyscout. Але всі все одно дивитимуться матчі наживо.

Одного разу я поїхав до французького Нанта. Нам треба було приймати швидке рішення з приводу потенційного новачка. Я летів з Лісабона в Париж, а потім в Нант. Взяв машину в оренду з Парижа до Нанту. Йшов сніг. Я приїхав туди, вийшов на трибуну, подивився на аркуш зі стартовим складом. Заспокоївся, бо цікавий мені гравець був у старті. Зайшов випити каву, повернувся на трибуни. І тут розумію, що гравця немає. Він же в складі! Чому його немає на полі? З´ясувалося, що він травмувався на розминці і треба було повертатися до Парижа, а потім в Лісабон. 400 км! А я так і не подивився гравця.

Стиль українського футболу?  У тих, хто не стежить за українським футболом, складається враження, що ліга слабка. Ніби тут є тільки Шахтар та Динамо. Особисто для мене стала сюрпризом сила українських команд. В УПЛ непросто грати. Команди організовані та добре фізично підготовлені. Стати чемпіоном у такому чемпіонаті, де більшість команд проти тебе грає від оборони, дуже непросто. Це робить місію Шахтаря ще важчою. За кордоном думають, що тут прогулянка, а не футбол.  Португальська Брага була переконана у власних силах, але вилетіла у кваліфікації Ліги Європи від Зорі. А Брага – це одна із найкращих команд Португалії.

Чому так мало українських футболістів грає в Європі? Якщо говорити про деяких гравців, які поїхали в європейські ліги, то є проблеми з адаптацією.  Ринок змінюється, як мода. Сьогодні можуть сказати, що чехи не можуть звикнути до інших ліг. А завтра говоритимуть інше. Часто ця мода необґрунтована реальними факторами. Можуть говорити, що український гравець не здатен адаптуватися за межами України. Але якщо ми подивимося на реалії, то Зінченко грає в Манчестер Сіті, Ярмоленко у Вест Гемі. Це гравці, які змогли побудувати кар´єру за межами України.

Перемога Порту у Лізі чемпіонів з Жозе Моурінью стала ключовою у плані розвитку португальського футболу на європейському ринку. Це стало відкриттям дверей, щоб за нами почали стежити. Наші молодіжні команди і до того перемагали, але після тріумфу Порту наші спеціалісти почали масово працювати в Європі.

Чому я підписав з Шахтарем лише 2-річний контракт? Ніхто не підписує контракт на 10 років. Я ніколи не підписував у Бенфіці угоду на тривалий період. Завжди контракт був на 2 роки. Я думаю, якщо ти будеш у дуже комфортних умовах, то ти не робитимеш свою роботу добре. Це помилка – мати довгий контракт. Повинен мати гарні умови для роботи. Але не тривалий контракт.

Я був у комфортних умовах в Бенфіці. У мене гарні стосунки з президентом. Це мій друг. Коли я був у Португалії, то він мене обіймав, як свого сина. Це добре, коли такі гарні стосунки у клубі. Але забагато комфорту для роботи. Кілька років тому я відчув, що треба щось змінювати, щоб прогресувати. І я хотів новий виклик. Я сказав президенту, що хочу змін. Він відповів: «Ти що, дурний, ти не маєш йти». Але мені потрібен був новий виклик. І, поспілкувавшись із Сергієм Палкіним, я зрозумів, що Шахтар – це той проект, який необхідний мені.

Мені дуже подобається жити в Україні. Але я ще не бачив зиму (сміється).